Раціональність як філософська проблема та дієвий чинник формування економіки знань

Анотація

У статті досліджено місце і роль раціональності в функціонуванні сучасної економіки знань (цифрової економіки), забезпеченні її належної ефективності, підготовці економіки України до створення п’ятого і шостого технологічних укладів. Доведено, що раціональність – явище західної культури, має історичний характер, безпосередньо пов’язане з конкретним типом культури, є однією з її найвищих цінностей. Приділено особливу увагу аналізу зв’язку раціональності з наукою, дослідженню впливу конкретного типу науки на зміст раціональності й стиль раціонального мислення, осмисленню історично-системного підходу до осягнення характеру дії наукової раціональності на ефективність економічних систем. Результати досліджень продемонстрували надзвичайно складний характер зв’язків раціональності та ефективності в економічних системах макро- і глобального рівнів в умовах їхнього функціонування на засадах постнекласичної науки. Проілюстровано, що у таких об’єктах, які, зазвичай, є відкритими людиномірними системами з нелінійними зворотними зв’язками, досягти збігу за часом оптимального рівня функціонування і в раціональному плані, і в плані забезпечення їхньої належної ефективності, причому на довготривалу перспективу, досить проблематично. Доведено, що цей факт жодним чином не заперечує існування наукової раціональності як окремого типу раціональності, про що часто пишуть деякі філософи та вчені-представники постнекласичної науки. Дослідження показали, що, навпаки, у постнекласичну епоху наукова раціональність не втрачається, а зберігається, нерідко набуває ще більшої актуальності, ніж у часи панівного статусу класичної науки, хоча її зміст і стає більш «розпливчатим», завуальованим. Більше того, відкривається додаткова можливість розширення меж раціональності завдяки врахуванню впливу на неї ціннісних чинників, зокрема, моральних, естетичних, психологічних, теологічних тощо