Неформальна зайнятість населення як фактор тінізації та економічної небезпеки

Анотація

У статті на основі узагальнення статистичних даних досліджено сучасні тенденції розвитку неформального ринку праці в Україні протягом 2016–2018 рр. Об’єктом дослідження є неформальна зайнятість, яка виступає фактором економічної небезпеки для країни в цілому та її суб’єктів господарської діяльності. Метою статті є виявлення характеру змін, що відбуваються у структурі неформальної зайнятості в Україні протягом останніх років, зокрема, після реформування пенсійної системи. У процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи: аналітикомонографічний – при вивченні літературних джерел з теми дослідження; аналізу та синтезу – для узагальнення статистичних даних щодо тенденцій розвитку неформального ринку праці; системного аналізу, абстрагування, логічних узагальнень – при визначенні характерних особливостей та причин виникнення неформальної зайнятості; абстрактно-логічний – для формування висновків. Проведено порівняльний аналіз неформально зайнятого населення за видами економічної діяльності, статтю, місцем проживання, статусом зайнятості. За результатами дослідження було встановлено: переважна більшість зайнятих у неформальному секторі працює у сільському, лісовому та рибному господарствах; серед загальної кількості неформально зайнятих осіб переважають чоловіки; найвищий рівень неформальної зайнятості зафіксований серед чоловіків і жінок 40–49 та 50–59 років; більш ніж половина неформально зайнятих проживають у сільській місцевості; майже половина неформально зайнятих осіб працюють не за наймом. На основі проведеного дослідження визначено характерні особливості та найбільш вагомі причини виникнення неформальної зайнятості. Окреслено ризики існування неформальної зайнятості та неоднозначні наслідки її поширення. Запропоновано деякі шляхи зниження рівня неформальної зайнятості в країні, зокрема, у сфері податкового законодавства, трудових відносин, соціального страхування.