УНІВЕРСИТЕТ ТРЕТЬОГО ВІКУ: ВІД ОСВІТИ ДО АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ

Анотація

У статті досліджено роль Університетів третього віку у підтримці активного довголіття та соціальної інтеграції людей похилого віку.  З’ясовано важливість розвитку цієї послуги для підвищення якості життя літніх людей. Визначено, що Університети третього віку сприяють подоланню соціальної ізоляції, формуванню нових соціальних зв'язків, покращенню психічного та фізичного стану пенсіонерів. Вивчено різні моделі таких університетів, зокрема французьку, британську, китайську, північноамериканську та південноамериканську моделі. Визначено, що кожна з них має свої особливості, які адаптують навчальні програми та діяльність до потреб і культурних традицій різних країн. Розкрито основні завдання Університетів третього віку, які включають забезпечення безперервного навчання, підвищення якості життя, сприяння соціальній інтеграції, підтримку психічного та фізичного здоров’я через участь у різноманітних освітніх і культурних заходах.

Особлива увага приділена сучасній ситуації в Україні. Уточнено специфіку функціонування Університетів третього віку на двох рівнях: державному та недержавному. З'ясовано, що на державному рівні ці послуги надаються через обласні, муніципальні та районні територіальні центри, а на недержавному рівні – через громадські організації, благодійні фонди та приватні ініціативи. У статті також розкрито процес розвитку та вдосконалення цієї послуги в Україні, починаючи з перших Університетів третього віку, відкритих у 2002 році, до сьогоднішнього дня, коли кількість таких закладів перевищує 300, але все ще є недостатньою для охоплення всіх пенсіонерів.

Проаналізовано проблеми та виклики, з якими стикаються українські Університети третього віку, зокрема низький рівень охоплення людей похилого віку цією послугою. Зазначено, що навчання в Університетах третього віку є безкоштовним, що робить його доступним для широкого кола слухачів, проте вимагає додаткового фінансування.