DOI: https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190152

ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ІЗ ЗНИЩЕННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ В УКРАЇНІ: МЕХАНІЗМ ТА ДУХОВНО-КУЛЬТУРНІ НАСЛІДКИ (1920-ті – 1965 рр.)

Дмитро Вєдєнєєв

Анотація


Мета роботи. Дослідження згубних духовно-культурних наслідків цілеспрямованого знищення
(закриття) православних культових споруд як одного із напрямів політики державного атеїзму в Українській
РСР, розкриття ідейно-політичних та державно-адміністративних складових механізму кампаній по ліквідації
храмів як цінної складової історико-культурної спадщини. Методологія. Стаття побудована на історичному і
логічному гносеологічних підходах, застосовується комплекс загальнонаукових методів дослідження у
сукупності із методами історичної науки, культурології та інших соціогуманітарних наук. Зокрема,
використовуються структурно-функціональний, історико-генетичний, історико-порівняльний, кліометричний,
крос-культурний, історико-правовий методи дослідження. Наукова новизна. Обумовлена спробами автора на
підставі аналізу документальних першоджерел комплексно розглянути основні етапи (кампанії), нормативно-
розпорядчу основу та організаційно-адміністративний механізм політики із знищення православних духовно-
архітектурних споруд (храмів, монастирів та інших об’єктів національної духовно-культурної спадщини) як
структурно-функціональну складову курсу державного атеїзму, форму релігійного переслідування та утисків
свободи сумління в Україні. Висновки. В основу комуністичної моделі відносин із Православ’ям було
покладено витіснення Церкви з усіх сфер суспільного життя будь-якими засобами. Різко негативне ставлення
радянської влади до Церкви залишалось незмінним по суті упродовж усього існування СРСР, хоча й мало різні
форми, в залежності від зовнішнього та внутрішнього становища держави, політичної волі його керівників.
Діяльність державних структур із руйнування храмів базувалася на цілеспрямованих ідеологізованих рішеннях
керівних органів Комуністичної партії та вищих державних органів. Кампанії із знищення храмів, як правило,
корелювалися із гоніннями на віру, православний клір та мирян, співпадали із репресивними заходами проти
релігійних громад в СРСР та Українській РСР. Знищення храмів або перетворення їх на цивільно-господарські
та інші споруди не за призначенням одночасно завдавало непоправного удару по духовно-культурній спадщині,
адже культові споруди виступали органічною складовою вітчизняної історії, культури, основою культурно-
цивілізаційної традицій та одним із базових маркерів історико-культурної пам’яті.

Ключові слова


Духовне життя, Православна церква в Україні, церковна архітектура, історико- архітектурна спадщина, історія культури, державний атеїзм, державно-церковні відносини.

Повний текст:

PDF

Посилання


Архиепископ Крымский Лука (Войно-Ясинецкий) под надзором ГПУ-НКВД-МГБ: сборник

документов. Составитель А. Валякин. Симферополь: ГУ СБУ в АРК, 2010. 128 с.

Бабенко Л.Л. Радянські органи державної безпеки в системі взаємовідносин держави і православної

церкви в Україні (1918– середина 1950-х рр.). Полтава, 2014. 549 с.

Бабенко Л.Л. Участь органів ВЧК-ГПУ у вилученні церковних цінностей на початку 1920-х рр. // З

архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2004. №1/2 (22/23). С.410–429.

Бажан О. Репресії серед духовенства та віруючих в УРСР в часи "великого терору": статистичний

аспект // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2007. №2. С. 12– 29.

Бажан О.Г. Випробовування вірою: Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій

половині 1950-х – 1980-ті роки / О. Бажан, Ю. Данилюк. К.: Рідний край, 2000. 330 с.

Баран В. Влада і церква: з історії взаємовідносин у 1945–1965 // Сучасність. 1995. №5. С.113–128.

Васильева О.Ю. Русская Православная Церковь в политике Советского государства в 1943–1948 гг.

М.: ИРИ РАН, 2001. 214 с.

Верига В. Конфіскація церковних цінностей в Україні в 1922 р. Н.-Й.; Торонто, 1996.192 с.

Вєдєнєєв Д.В., Лисенко О.Є. Протидія радянських спецслужб німецькій розвідці й контррозвідці на

території України в 1941–1944 рр. // Український історичний журнал. – 2015. – № 1. – С.69–91.

Вишиванюк О. Російська православна церква в Україні у 1944–1953 рр. від лібералізації до згортання

діяльності // Історія України: маловідомі імена, події, факти: зб. статей. 2004. Вип. 27. С.143–156.

Войналович В.А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні в 1940–

-х роках: політичний дискурс. К.: Світогляд, 2005. 741 с.

Галузевий державний архів Служби безпеки України.

Грідіна І.М. Православна Церква в Україні під час Другої світової війни 1939-1945рр.: людський

вимір : Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Грідіна Ірина Миколаївна Донецький національний ун-т. - Донецьк,

224 с.

Єленський В. Державно-церковні взаємини на Україні (1917–1990). К.: Республіканський Центр

духовної культури, 1991.72 с.

Ігнатуша О.М. Руйнація конфесійної мережі в Україні 20-30-х років ХХ ст.: реалізація проекту

безрелігійного суспільства // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. 2003. № 10. С. 32–43.

Киридон А.М. Час випробувань: держава, церква, суспільство в радянській Україні 1917−1930-х

років. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 384 с.

Меркатун І. Антирелігійна компанія 50-60-х років на Україні // Український історичний журнал.

№10.С.74–87.

Нестуля О.О. Доля церковної старовини в Україні. 1917–1941 рр. К.: Ін-т історії НАН України, 1995.

Ч.1. 280 с.; Ч.2. 216 с.

Одинцов М.И. Власть и религия в годы войны. Государство и религиозные организации в СССР в

годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. М., 2005. 312 с.

Одинцов М. Патриарх Сергий. М.: Молодая гвардия, 2013. 396 с.

Пащенко В.О., Киридон А.М. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917–1930-ті

роки. Полтава: АСМІ, 2004. 336 с.

Пащенко В.О. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940–початку 1990-х років.

Полтава: АСМІ, 2005. 631 с.

Політичні репресії радянської доби в Україні. Наук.-допоміж. бібліографічний покажч. К.: Арістей,

684 с.

Політичний терор і тероризм в Україні: Історичні нариси. К.: Наукова думка, 2002. 952 с.

Положення «Про порядок організації, діяльності, звітності і ліквідації релігійних громад та систему

обліку адміністративними органами складу релігійних громад та служителів культу» // З архівів ВУЧК–ГПУ–

НКВД–КГБ. 2005. № 1/2. С. 61–85.

Религиозные организации в СССР: накануне и в годы Великой Отечественной войны (1938–1943 гг.) /

Публ. М.И. Одинцова // Отечественные архивы. 1995.№ 2. С.41–70.

Рубльова Н. Репресії проти «церковників» і «сектантів» в УРСР. 1917–1939 рр. // З архівів ВУЧК-

ГПУ-НКВД-КГБ. 2007.№ 1. С. 205–219.

Силантьев В.И. Большевики и православная церковь на Украине в 20-е годы. Харьков: ХГПУ, 1998. 232 с.

Силантьєв В.І. Кампанія по закриттю церков та інших культових споруд в Україні в 20-30-ті роки //

Вісник Харківського державного політехнічного університету. 1999. Вип. 20. С.62–72.

Тєвікова О. В. Форми та методи антирелігійної боротьби в Україні (1953-1964 рр.) / О. В. Тєвікова //

Вісник Київського міжнародного університету. Серія «Міжнародні відносини». К: КиМУ, 2009. Вип. 8.С. 292–311.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.

Центральний державний архів громадських об’єднань України.

Цыпин Владислав, протоиерей. История Русской Православной Церкви. Синодальный и новейший

периоды (1700 –2005). – М.: Сретенский монастырь, 2010. 408 с.

Шкаровский М. Русская Православная церковь при Сталине и Хрущеве (государственно-церковные

отношения в СССР в 1939–1964 годах). М.: Крутицкое Патриаршее Подворье; Общество любителей церковной

истории, 2000. 400 с.

Шкаровский М.В. Русская Православная Церковь в ХХ веке. М.: Вече, 2010. 480 с.




Copyright (c) 2020

Mike&Max ©2018