СПЕЦИФІКА СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ МАНЕРИ МИКОЛИ МАЛИШКА (1961–1967 РР.)

Анотація

Мета дослідження. У статті виявлено основні чинники, які вплинули на становлення і розвиток художньої манери Миколи Малишка в контексті культурно-мистецьких процесів 1960-х рр. Методологія дослідження. При написанні статті поєднано наступні наукові методи: аналітичний, системний, історико-культурний та контекстуальний, порівняльного та мистецтвознавчого аналізу. Їх використання дало змогу дослідити період навчання Миколи Малишка в Київському державному художньому інституті у 1961–1967 рр., окреслити коло спілкування митця, а також визначити характерні особливості його творчої манери. Наукова новизна. Робота є першою фіксацією у мистецтвознавчому дискурсі невідомих фактів творчої біографії Миколи Малишка. Висновки. Протягом досліджуваного періоду Малишко пробує себе в якості живописця-станковіста, живописця-монументаліста (мозаїчиста), скульптора. З відомих нині джерел, а саме – «Свобода, як виявляється, – це воля для сваволі… [бесіда Олени Єгорушкіної та Павла Гудімова з художником М. О. Малишко та його дружиною Н. М. Денисовою], с. Малютянка, Київської обл., 2012–2013 рр.», встановлено, що основними чинниками, які вплинули на становлення і розвиток художньої манери Миколи Малишка 1960-х рр. були намагання відійти від методів соціалістичного реалізму у творчості. Це унаочнюють: мозаїчний портрет Т. Г. Шевченка, виконаний 1961 р.; виставки в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка 1963–1964 рр.; розробка у 1967 р. сценографії з нагоди 70-річного ювілею Леся Курбаса, які він реалізував спільно з колегами Віктором Григоровим та Віктором Пономарьовим у період навчання в Київському державному художньому інституті та в етюдах з літніх студентських практик у 1962 та 1964 рр., які митець вважає знаковими у становленні особистої творчої манери.