Витоки феномену ілюзіонізму в синкретичних формах культури
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2022.270548Анотація
Мета роботи – дослідити витоки мистецтва ілюзіонізму в синкретичних формах культури. Методологія дослідження полягає в застосуванні аналітичного, семіотичного, герменевтичного методів у вивченні ілюзіонізму як феномену народної творчості, що слугує засобом комунікації, акумулюючи в собі пласт соціокультурного досвіду суспільства. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в культурологічній площині проаналізовано феномен мистецтва ілюзіонізму, що складається з різножанрових творів, які виникають у певному середовищі та виконують ритуально-магічні, обрядові, розважальні функції, репрезентуючи зріз конкретно-історичної масової свідомості та культури. Висновки. Мистецтво ілюзіонізму, що включає в себе ілюзію та маніпуляцію, є окремішним явищем культури, котре вбирає в себе низку релігійних вірувань, фольклорних традицій, взірців художньої творчості, формуючись як процес соціальної взаємодії. Ілюзіонізм поєднує в собі результати еволюції знань та методів їхньої репрезентації з елементами загальної комунікації, що утворюють симбіоз пізнавально-розважального контенту культури. Як засіб міжкультурної комунікації на основі вербального й невербального складників ілюзіонізм виявив здатність формувати соціальний і культурний діалог, що вплинуло на загальну динаміку культурних процесів у розвитку суспільства.
Ключові слова: мистецтво ілюзіонізму, синкретизм, ритуально-магічні форми культури, обряд, міф, комунікація, культура, фольклор, релігія.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
