ПЕРЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР ФУНКЦІОНУВАННЯ МУЗИЧНОГО ТВОРУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.34.2018.191156Анотація
Мета дослідження – розкрити значення та особливості категорії «перцептуальнийпростір» у музичному мистецтві. Методологія дослідження побудована на
міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, культурології та
мистецтвознавства. Науковою новизною статті є обґрунтування нерозривного
взаємозв'язку простору та людини, що дозволяє вважати цю категорію однією з
фундаментальних форм усвідомлення світу і мислення про світ в музичному мистецтві. Для
повноцінного дослідження перцептуального простору в музиці виявляються засоби, що
сприяють створенню зв'язків елементів як всередині композиції, так й між об'єктами
мистецтва і дійсності. Висновки. Продовження і поглиблення вивчення просторових засобів
та принципів формоутворення в музиці створює передумови для більш глибокого розуміння
природи простору в мистецтві. Цьому процесу також сприяє й виявлення загальних
психологічних, фізичних, композиційних закономірностей, що концентрують просторову
перцепцію в музиці. До таких віднесемо наступні: значення несвідомого при створенні умов,
відповідних активізації сенсорних каналів, що відповідають за візуальне сприйняття; дію загальних фізичних законів; основи дії механізму асоціативності, рухового моделювання в
музиці; основні спільності етапів сприйняття – образ-відчуття, образ-сприйняття, образ-
уявлення; основи єдності композиційних принципів візуальних та музичних видів мистецтва;
загальну дію принципів формальної композиції (принципу простоти, впливу геометричних
форм на емоційне сприйняття, розташування нотних знаків на площині партитури, типу
співвідношень фігури і площини та інших позицій в музиці).
##submission.downloads##
Опубліковано
2020-01-09
Номер
Розділ
Музикознавство
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Олександр Злотник
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
