Екологічні ризики при вирощуванні ріпаку

Анотація

Встановлено, що ріпак (Brassica napus L.) є важливою культурою для світового виробництва передусім через високий вміст та якісний склад отриманої з нього олії. Ріпакова олія досить широко використовується в харчовій промисловості, а також у медичній і хімічній. Відомо, що значна кількість біодизелю виготовляється саме із цієї олії. Залежно від типу переробки насіння ріпаку, крім олії, залишається макуха чи шрот, які містять велику кількість білка. Тому така побічна продукція з успіхом використовується у тваринництві для збагачення кормів протеїном. Із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища та задля диверсифікації ринку палива країни Європейського Союзу створюють попит і стимулюють подальше розширення посівів озимого ріпаку, у тому числі і в Україні. Збільшення виробництва насіння ріпаку планується не лише за рахунок розширення посівних площ, але й через упровадження нових гібридів та удосконалення елементів технології вирощування. Відмічено, що головними екологічними ризиками на шляху до отримання високих і сталих врожаїв насіння ріпаку є шкідники, хвороби та бур’яни. Відомо майже 55 видів шкідників, що можуть пошкоджувати рослини ріпаку. Потенційні втрати врожаю від шкодочинної біоти можуть досягати 40% і більше з одночасним зниженням якості насіння. Найбільш небезпечними хворобами в посівах ріпаку є фомоз (Phoma lingam), альтернаріоз (Alternaria brassicae) та склеротиніоз (Sclerotinia sclerotiorum). Уражені рослини відрізняються зниженим споживанням поживних речовин і вологи з ґрунту та порушеним процесом фотосинтезу. Можлива повна загибель рослин. Втрати врожаю від хвороб можливі на рівні 30–50% і більше. Не менш шкодочинними об’єктами, що конкурують із рослинами ріпаку за світло, вологу та поживні речовини, є бур’яни. Особливо небезпечні вони в початковий період росту та розвитку, а також у період весняного відновлення вегетації.