Агроекологічні та економіко-технологічні аспекти захисту лікарських культур при вирощуванні їх на сільських селітебних територіях

Анотація

У статті наголошено, що вирощування лікарської сировини в Україні має важливе соціальноекономічне значення в контексті збалансованого розвитку різних секторів економіки, насамперед сільськогосподарського рослинництва, а також покращення життєдіяльності сільського населення. Дослідження агроекологічних та економіко-технологічних особливостей застосування препаратів захисту рослин від шкідників і хвороб при вирощуванні лікарських культур на сільських селітебних територіях здійснено з позиції необхідності збільшення виробництва екологічно чистої лікарської рослинної сировини. Метою статті є розкриття змісту агроекологічних, організаційно-технологічних та економічних особливостей застосування хімічних і біологічних препаратів захисту рослин від шкідників та хвороб при вирощуванні лікарських культур на сільських селітебних територіях на прикладі конкретних приватних господарств. Методологія дослідження базується на системному та комплексному підході (зокрема на основі анкетування) до розкриття змісту агроекологічних, організаційно-технологічних та економічних особливостей застосування хімічних і біологічних препаратів захисту рослин від шкідників та хвороб при вирощуванні лікарських рослин на прикладі приватних господарств Лубенського району Полтавської області. Певний акцент зроблено на еколого-економічних особливостях застосування добрив. Проведений моніторинговий аналіз застосування мінеральних та органічних добрив показав, що в досліджуваних господарствах, які вирощують лікарські культури на постійній основі, здебільшого використовуються мінеральні добрива. Розкрито суть агроекологічних, організаційно-технологічних та економічних особливостей захисту лікарських рослин від шкідників і хвороб на основі застосування хімічних та біологічних препаратів, у тому числі народних методів боротьби. Окреслено необхідність здійснення екологічного контролю за внесенням добрив і засобів захисту рослин, а також розвитку механізму соціальної відповідальності за еколого-економічні ризики хімізації вирощування лікарських рослин у контексті забезпечення необхідної якості рослинної сировини та охорони навколишнього природного середовища.