Наукові підходи до використання самосійних лісів на землях сільськогосподарського призначення приватної власності в територіальних громадах

Анотація

На підставі наведених даних стосовно рівня лісистості в регіонах України з’ясовано, що ліси зростають нерівномірно й, відповідно, цей показник коливається від 3,7% у Запорізькій до 51,4% у Закарпатській областях. Обґрунтовано, що цю проблему подолати реально завдяки правовому захисту самосійних лісів на землях сільськогосподарського призначення, що перебувають у приватній власності. Виявлено, що більшість проблем, недоліків і прогалин законодавчого, економічного та політичного спрямування, пов’язаних із використанням цих угідь, урегульовано Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів” № 2321-ІХ від 20.06.2022 року. З’ясовано поняття самозалісених земель та встановлено, що земельна ділянка вважається віднесеною до самозалісеної за умови, якщо внесені відомості про належність усіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки до Державного земельного кадастру. Дослідження, які проводилися щодо подальшої долі самосійних лісів у межах територій територіальних громад, свідчать про те, що не завжди збереження самозалісених земель на сільськогосподарських землях і природних лугових землях є доцільним та економічно обґрунтованим у розрізі територіальних громад у різних регіонах України, обумовлених притаманною для них специфікою. Встановлено факти наявності самозалісених земельних ділянок на території досліджуваних територіальних громад. У цій відповідності запропоновані наукові підходи їх розв’язання. Зокрема, запропоновано при значному домінуванні лісових земель у структурі земельного фонду громади, а саме у випадку лісистості понад 50% й переважанні площ лісових земель у понад двічі над сільськогосподарськими землями, не допускати самозалісення сільськогосподарських земель на території громади.