THE FORMATION OF THE CHRISTIAN OUTLOOK OF THE STUDENT YOUTH IN VOLHYNIA PROVINCE (19th ‒ early 20th century)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198829Ключові слова:
студентська молодь, християнська освіта, християнський світогляд, Волинь, громадські об’єднання, релігійні братстваАнотація
КАРПЕНКО Ореста – доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна
E-mail address: ochepil@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1841-882X
ResearcherID: https://publons.com/researcher/2354981/oresta-karpenko/
To cite this article: Karpenko, O. (2020). The formation of the Christian outlook of the student youth in Volhynia province (19th ‒ early 20th century). Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 113‒121. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198829
Article history
Received: February 5, 2020
Received in revised form: March 6, 2020
Accepted: March 11, 2020
Available online: April 28, 2020
Journal homepage:
p-ISSN 2313-2094
e-ISSN 2413-2039
© 2020 The Author. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).
У статті розглядаються основні аспекти виховання дітей та молоді у християнському дусі у Волинській губернії. Проаналізовані автором архівні документи засвідчують, що в школах цього регіону школярі вивчали Закон Божий, дітей залучали до церковних богослужінь, вони займалися християнською освітою. Обґрунтовано, що представники громадських об’єднань і релігійних братств були залучені до виховання дітей та молоді. Досліджено роль представників волинського духовенства у формуванні християнського світогляду молодого покоління. Пояснюється, що багато вчених вивчали проблему релігійної освіти. Автор детально проаналізував наукові праці Г. Єрмака, Г. Котломанітової, І. Мищишина. Було з’ясовано, що основною метою духовних установ минулого було формування особливого типу мислення – сакрального. Виховання дітей християнської моралі в Україні сягає часів Київської Русі, коли в 988 р. князь Володимир проголосив християнство головною релігією держави. Це дало великий поштовх розвитку освіти, науки та мистецтва. У ХІХ – на початку ХХ ст. Волинська губернія входила до російської державної релігійної освіти, а отже, виховання у дусі християнства продовжувало розвиватися, і православ’я на цих теренах було основною релігією. Релігійна освіта забезпечувалася під час шкільних та позаурочних годин. Молоде покоління читало Біблію та книги на морально-етичні теми. Студентські книги вміщували матеріали про співчуття, милосердя, любов та терпимість. Діти співали у церковному хорі. Представники церковного братства відкривали початкові та недільні школи, вели моральні бесіди. Найбільші церковні організації були у Луцьку, Кременці, Острозі. Основні напрями впровадження учнів православної педагогіки та закладів освіти сьогодення визначені у статті.
Посилання
Akt u Volynskomu zhinochomu uchylyshchi dukhovnoho vidomstva [Act at the Volyn Women’s College of the Spiritual Office]. (1907). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 20, pp. 597–602 [in Ukrainian].
Eksponaty na vserosiysku tserkovno-shkilnu vystavku vid Ostrozkoho povitu [Exhibits at the all-Russian church-school exhibition from Ostroh County]. (1909). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 18, pp. 378–380 [in Ukrainian].
Istoriya pochatkovoho oblashtuvannya Volynskoyi Dukhovnoyi Seminariyi ta spysky vykhovantsiv, shcho zakinchyly kurs navchannya v nykh prodovzh tysyacholittya yiyi funktsionuvannya: 1796‒1896 [The history of the initial arrangement of the Volyn Theological Seminary and the lists of pupils who completed a course during the millennium of its functioning (1796‒1896)]. (1896). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 8, p. 316 [in Ukrainian].
Kotlomanitova, H. (2007). Relihiyne vykhovannya v istoriyi shkilnoyi osvity Ukrayiny (60-ti roky XIX st. – 30-ti roky XX st.) [Religious education in the history of school education in Ukraine (60-ies of XIX century – 30-ies of XX century)]. (Doctor’s thesis). Ivano-Frankivsk [in Ukrainian].
Levkivskyy, M. (2011). Velyka Volyn: istoriya osvity i kultury [Great Volyn: The History of Education and Culture]. Zhytomyr [in Ukrainian].
Myshchyshyn, I. (1999). Moralne vykhovannya ukrayinskoyi molodi v protsesi spivpratsi shkoly, hreko-katolytskoyi Tserkvy i hromadskosti (Halychyna, kin. XIX ‒ 30-i roky XX st.) [Moral upbringing of Ukrainian youth in the process of cooperation between the school, the Greek Catholic Church and the public (Halychyna, end of XIX – 30-ies of XX century)]. (Doctor’s thesis). Ternopil [in Ukrainian].
Oholoshennya podyaky [Thanksgiving announcement]. (1869). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 5, p. 123 [in Ukrainian].
Oholoshennya vid Rady Kremenetskoho Bohoyavlenskoho Svyato-Mykolayivskoho bratstva [Announcement from the Council of the Kremenetsky Epiphany Holy Mykolaiv Brotherhood]. (1891). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 7, p. 143 [in Ukrainian].
Rozporyadzhennya yeparkhialnoho nachalstva zaviduvacham tserkovnoparafiyalnymy shkolamy Zhytomyrskoho povitu [Order of the diocesan administration to the heads of church-parish schools of Zhytomyr county]. (1909). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 5, p. 55 [in Ukrainian].
Statut pravoslavnykh dukhovnykh seminariy [Charter of Orthodox Theological Seminary]. (1867). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 3, pp. 76–104 [in Ukrainian].
Vidkryttya nedilnoyi shkoly pry Volynskiy seminariyi [Opening of Sunday School at Volyn Seminary]. (1868). Volynski yeparkhialni vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 9, p. 296 [in Ukrainian].
Vidvidyny Pervosvyashchennym Modestom, Yepyskopom Volynskym i Zhytomyrskym, i Yoho Prevoskhodytelstvom – Taynym Radnykom, Upravlyayuchym kantselyariyeyu Svyashchennoho Synodu V. Sablerom dukhovno-navchalnykh zakladiv i tserkov mista Krementsya [Visit by the Most High Modest, Bishop of Volyn and Zhytomyr, and His Excellency – the Secret Adviser, the Manager of the Office of the Holy Synod V. Saber of the christian-educational institutions and churches of the city of Kremenets]. (1890). Volynski Yeparkhialni Vidomosti – The Volyn Eparchy news. Unofficial part, 29, pp. 1008–1014 [in Ukrainian].
Yermak, H. (2015). Vzayemodiya navchalnykh zakladiv pravoslavnoyi Tserkvy i hromadskosti u moralnomu vykhovanni uchnivskoyi molodi Pivdnya Ukrayiny (kinets XIX stolittya − 1917 rik) [The interaction of educational institutions of the Orthodox Church and the public in the moral upbringing of the student youth of the South of Ukraine (the end of XIX century – 1917)]. (Doctor’s thesis). Melitopol [in Ukrainian].
Zakon Ukrayiny “Pro osvitu” [Law of Ukraine about Education]. (2019). Retrieved Sep. 20, 2019, from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Людинознавчі студії. Серія Педагогіка
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Людинознавчі студії. Серія Педагогіка, редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог APA.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Угода про публікацію та авторські права
Ця угода про публікацію та авторські права («Угода») регулює процедуру подання рукопису праці під назвою _______________________________________________________
Сторонами цієї Угоди є:
________________________________________ (одноосібно або у співавторстві, далі – «Автор»)
та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, видавець та власник авторських прав на збірник Людинознавчі студії. Серія Педагогіка в особі ректора п. Скотної Н.В. (далі – «Видавець»).
1. ЛІЦЕНЗІЯ НА ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
a) Автор надає Видавцю безоплатну глобальну невиключну ліцензію на публікацію, відтворення, демонстрацію, розповсюдження та використання Статті у довільній формі та на будь-якому носії, повністю або частково, окремо або як частини колективної праці, у тому числі, невиключну ліцензію на публікацію Статті у випуску Публікації, копіювання та розповсюдження індивідуальних передруків Статті, відтворення Статті у повному обсязі в інших публікаціях та відтворення і розповсюдження Статті або анотації до неї у комп'ютерних системах пошуку інформації. Автор зберігає всі авторські права на Статтю (або частину, написану Автором) та всі інші права, які прямо не згадані у цій Угоді.
б) Автор надає Видавцю право передавати на умовах субліцензії або в інший спосіб будь-які ліцензії, надані Видавцю відповідно до цієї Угоди.
в) Повторна публікація. Автор зобов’язаний вимагати згадування Видавця як першовидавця Статті при перевиданні її у будь-якій іншій публікації за згодою Автора. Якщо Видавець уповноважує будь-яку іншу сторону перевидати Статтю згідно з умовами пунктів 1 (а) та 1 (б) цієї Угоди, Видавець зобов’язаний вимагати, щоб ця сторона гарантувала згадування Автора як Автора Статті.
2. РЕДАГУВАННЯ СТАТТІ
Автор дає згоду на редагування Видавцем Статті відповідно до вимог Публікації. У тій мірі, у які правки Видавця прирівнюються до об’єктів інтелектуальної власності, Видавець надає всі права на такі правки Автору. Видавець погоджується на публікацію Статті за умови, що Стаття, у її кінцевому вигляді, є прийнятною як для Автора, так і для Видавця.
3. ГАРАНТІЇ
a) Автор гарантує, що, наскільки йому відомо, Стаття не принижує людської гідності, не посягає на приватне життя і жодним іншим чином не порушує прав людини. Автор зобов'язується звільнити і убезпечити Видавця від таких претензій.
б) Автор гарантує, що Автор має усі необхідні повноваження для підписання цієї Угоди та надання ліцензій, передбачених цією Угодою.
в) Автор гарантує, що Стаття, надана Видавцю, не була опублікована раніше.
4. ТЕРМІН ДІЇ
a) Ця Угода залишається чинною упродовж терміну дії авторських прав на Статтю відповідно до законів про захист авторських прав у кожній країні.
5.ГОНОРАР
Автор погоджується та визнає, що Автор не отримає жодної оплати від Видавця за використання Статті або ліцензій, наданих відповідно до цієї Угоди, за винятком випадків, якщо протилежне погоджено у письмовій формі в окремому порядку. Видавець публікує Статтю та надає Автору переплетений збірник зі Статею в усталеному форматі. Автор має можливість замовити додаткові копії за свій рахунок до того моменту, як Публікація, в якій міститься Стаття, потрапить в друк.
6. ПОВНОТА УГОДИ
Ця Угода замінює всі без винятку інші угоди, усні або письмові, між Автором та Видавцем щодо предмета цієї Угоди. Ця Угода містить усі гарантії та домовленості між сторонами стосовно Статті, і кожна сторона визнає, що не існує жодних інших тверджень, спонукань, обіцянок чи угод з боку або від імені будь-якої зі сторін, за винятком гарантій та домовленостей, що містяться у цій Угоді.
Автор(и):_________ Ректор: Скотна Н.В.,ДДПУ ім. Івана Франка
Підпис:___________ Підпис:______________________
Дата:_____________ Дата:________________________
