ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО РЕЖИСЕРА-ПЕДАГОГА ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

Анотація

Метою дослідження є висвітлення сучасних підходів до проблем навчально-виховного процесу у вищій школі, орієнтованих на формування творчої особистості, на пошук ефективних умов, які забезпечують продуктив­ність виховної системи вищого навчального закладу як відкритого взаємодіючого організму, спрямованого на розг­ляд особистості як динамічного утворення і просторово-часових взаємозв'язків з навколишнім світом, як джерела суб'єктивності у її вищому прояві - творчості. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного, функ­ціонального, порівняльного, мистецтвознавчого, культурологічного, системного, аксіоматичного методів досліджен­ня основних складових формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога театрального колективу, обірунтуванні єдності педагогічних концептуальних положень, принципів, окремих методик загальнонаукової і теа­тральної педагогіки і под. Наукова новизна полягає у розробленні теоретичної моделі творчої особистості майбут­нього режисера-педагога, загальна структура якої включає підструктури: спрямованість особистості; індивідуальна культура особистості (досвід); характерологічні властивості та якості особистості. Висновки. У результаті здійсне­ного дослідження можна зробити висновки, що, по-перше, цілісна система театральної теорії, методики та режисер­ської техніки у поєднанні з теорією творчості, школою акторської майстерності, науковим узагальненням режисерської практики має не тільки мистецьку цінність, а й педагогічну та культурологічну. В цьому аспекті розг­лядається проблема формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога, здатного виконувати широкий спектр художньо-творчої театральної, педагогічної та соціокультурної діяльності; по-друге, сучасний підхід до під­готовки фахівців соціокультурної сфери орієнтує на формування творчої особистості відповідно до нових вимог практики, тенденцій розвитку системи вищої гуманітарної освіти; по-третє, виховання творчої особистості вимагає перебудови системи підготовки майбутніх режисерів-педагогів. Проте пануючий довгий час у практиці управління вищою школою предметно-технократичний підхід сприяв засвоєнню певної суми професійно значущих знань, умінь і навичок, формуючи репродуктивно-виконавський тип мислення і поведінки, не сприяв розвитку самостійності, ініціативи, прояву індивідуальної художньої творчості студентів, особливо в роботі з театральним колективом.