БОЛГАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗНАК В МУЗИЦІ XX – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Анотація

Мета роботи – виявити характерні фактурно-ритмічні особливості болгарського фольклору на при- кладі VI зошита фортепіанного циклу «Мікрокосмос» Б. Бартока та «Етюдів для фортепіано» Д. Лігеті. Мето- дологічною основою роботи стала інтонаційна концепція музики, що представлена працями послідовникыв Б. Асаф‘єва в Україні, зокрема в роботах І. Ляшевського [4]. Серед праць болгарських музикознавців з їхнім мето- дологічно базовим сенсом виділяємо теоретичні розробки Д. Христова [8; 9], А. Моцева [5], В. Стоїна [7]. Нау- кова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві виділено як доповнення до зафіксованого в спеціальній літературі загалом деякі аспекти специфіки болгарського культурного феномену в його історичній автономії та зв‘язках щодо інших країн. Висновки. Аналіз даних творів дав змогу виділили  такі спільні риси: використання композиторами однотипних групувань тривалостей, що притаманні болгарській ритміці; застосування подібних прийомів гармонійної мови, серед яких «кластерні нашарування» чорних  і білих клавіш, секундово-квартові та секундово-квінтові співзвуччя, терцієві паралелізми, септакорди; викори- стання типу фактури, що імітує принцип витриманого бурдону, на тлі якого звучить мелізматично розвинена лінія; використання в творах груп з п‘яти-шести п‘єс, що має ознаки зв‘язку з просторовою симетрією; застосу- вання своєрідної гри з метроритмами (симетрія ритмоформул у першій п‘єсі циклу є основою перестановок груп у всіх інших).