СТИЛЬОВО АКТУАЛЬНЕ ВИКОНАННЯ ТВОРІВ Й. С. БАХА У ФОРТЕПІАННОМУ МИСТЕЦТВІ ОДЕСИ

Анотація

Метою даного дослідження є усвідомлення самостійного шляху одеських піаністів у поданні мистецтва Й.С.Баха, спираючись на виконавські вподобання як доби романтизму, так і актуалізованої ХХ сторіччям ритмічної екстатики музики німецького бароко. Методологічну базу дослідження становить додержання принципів інтонаційного музикознавчого підходу школи Б.Асаф‘єва [2] в Україні [1; 4; 11], зміст якого визна- чається лінгвізованим ракурсом трактування музичних значеннєвостей, зокрема це аналітично-структурний та стильово-порівняльний методи з вираженими герменевтично-інтерпретаційними тяжіннями в дусі музичної герменевтики Б. Яворського [див.3] й А. Швейцера [12], а також її суто виконавський ракурс, як він представ- лений в роботі А. Вєркіної [4]. Наукова новизна роботи базується на новаційному трактуванні бахіанства ХХ сторіччя як зверненого до контрастної поліфонії французького клавіризму за концепцією Д. Андросової, з якої автор даного дослідження черпає оригінальну ідею аргументації виконання творів Й.С.Баха, виходячи з «по- граниччя» академічного бетховеніанства і модерністської лінії Г. Гульда, котрий спирався на моцартіанство А. Шенберга. Даний підхід до інтерпретації становить пролонгацію українства, як воно було осмислене М. Гру- шевським і як воно збігається з реаліями творчих переваг постмодерну і пост-постмодерністського сьогодення. Висновки. Відзначено спеціальну орієнтованість музикантів України й Одеси на інноваційні аспекти форте- піанно-творчих рішень художніх завдань пост-постмордернової сучасності, в якій виконання Й. С.Баха гнучко узгоджує заповіти романтичного проорганного бахіанства і необарочної «ритмічної механіки», заявленої Г. Гульдом у ХХ ст. і тої, що не втратила актуальності в сьогоденному тяжінні до клавіризації класичної форте- піанної спадщини минулих віків.