СЦЕНІЧНИЙ СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ МОДЕРНУ

Автор(и)

  • Марина Сорока

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190619

Ключові слова:

культура повсякдення, сценічний простір, стиль модерн, синтез мистецтв, модель.

Анотація

Мета статті – визначити синтетичні виміри культури модерну як певного комунікативного простору.
Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів аналізу наукової літератури, художньо-
стильового аналізу творів образотворчого мистецтва з метою виявлення їх предметно-образного ряду і
принципів формоутворення в контексті мистецьких комунікацій. Наукова новизна полягає у з’ясуванні
формотворення синтетичних тенденцій стилю модерн у його сценічному просторі. Висновки. Стиль модерн
має велику сцену світової культури, в якій сформувався свій неповторний синтез мистецтв. Театральність
присутня архітектурі, оздобленню інтер’єрів, живопису, графіці. Всі види мистецтв на підставі стильової
інваріантності взаємодіяли у спільному комунікативному просторі та у окремому сценічному ансамблі, зокрема
опері, балетному мистецтві та ін.

Посилання

Барна Н. В. Дизайн у контексті художньої культури ХХ–ХХІ століть. Київ : «Університет «Україна»,

353 с.

Бхаскаран Л. Дизайн и время / пер. с. англ. И.Г. Голыбиной. Москва : АРТ-РОДНИК, 2007. 256 с.

Горюнов В. С., Тубли М. П. Архитектура эпохи модерна. Санкт-Петербург : Стройиздат, 1992. 360 с.

Легенький Ю. Г. Философия моды ХХ столетия. Київ : КНУКіМ, 2003. 300 с.

Сарабьянов Д. В. Модерн. История стиля. Москва : Галарт, 2001. 344 с.

Стравинский И. Диалоги. URL: rumagic.com/ru_zar/sci_philosophy/stravinskiy/

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-03-26

Номер

№ 2 (2019)

Розділ

Мистецтвознавство

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.