НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ ЯК СТИЛЬОВИЙ НАПРЯМ В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ ХХ СТ.

Анотація

Мета роботи – дослідити стильові особливості, пов’язані з неофольклорними елементами у творчості
вітчизняних композиторів ХХ ст.
Методологія полягає в застосуванні загального наукового принципу об’єктивності, історико-логічного,
аналітичного, компаративного та культурологічно-мистецтвознавчого методів у дослідженні чинників, що
обумовлювали розвиток неофольклорних стильових тенденцій у творчості українських композиторів ХХ ст., що
сприяло генезі музично-виконавської культури в умовах міжкультурних зав’язків, взаємодій та полістилістики в
культурі й мистецтві, детермінованих особливостями кута заломлення в межах національних культур глобального і
національно-специфічного. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізові та розкритті особливостей
розвитку неофольклоризму, що сприяло формуванню як класичного академічного репертуару, так і сучасних напрямів,
пов’язаних зі світовими музичними тенденціями, що найбільш яскравий прояв мало численних творах українських
композиторів ХХ ст. Своєю чергою, такі видозміни підвищують рівень виконавської майстерності, формуючи цілісне
художньо-естетичне явище української музичної культури. Висновки. Розвиток музичної культури ХХ ст. був одним із
важливих чинників збереження культурної ідентичності та нині є невід’ємною складовою частиною української
національної музичної культури, важливим фактором збереження і розвитку окремих її жанрів, творчих напрямів.
різнобічна взаємодія академічної музики з фольклором є сьогодні однією з найважливіших складових сучасної
музичної України. Фольклорний мелос, передаючись від покоління до покоління, утворює свій неповторний побутовий
мистецький діалект, який плідно впливає на музичну творчість. Він не втрачає первинного автентичного начала; на
його основі з’являються нові форми музичного мовлення, розширюючи межі традицій, зближуючись із професійним,
академічним мистецтвом. В умовах сучасного життя неофольклоризм як цілісне явище набуває важливого значення в
культурному та духовному відродженні країни, збереженні безцінної спадщини українського народу, його культурної
ідентичності як всередині країни, так за кордоном.