ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ АРТ-НУВО

Анотація

Мета статті – виявити вплив творчості японських митців періоду Едо та Мейдзі на формування художньо-естетичної та філософської основи стилю арт-нуво. Методи дослідження. Застосовано метод історизму (для вивчення специфіки стилю в контексті політичних та культурно-мистецьких процесів між Європою та Японією у другій половині ХІХ ст.); метод когнітивності (для дослідження специфіки індивідуальних творчих методів французьких митців); метод формально-стильового аналізу (для осмислення художньо-естетичних особливостей стилістики арт-нуво) та системний метод (для вироблення єдиних критеріїв класифікації художньо-естетичних та стильових особливостей японського мистецтва періоду Едо та Мейдзі, а також виявлення особливостей їх інтегрування в західноєвропейському соціомистецькому просторі). Наукова новизна. Досліджено вплив творчості японських художників К. Хокусая, К. Утамаро, С. Дзесіна, К. Гекушо та В. Сейтея на формування філософських та художньо-естетичних засад арт-нуво; розглянуто феномен «японізму» як джерело оновлення художньо-естетичного бачення світу в творчості провідних французьких митців кінця ХІХ – початку ХХ ст.; виявлено, що завдяки впливу японського мистецтва, стиль арт-нуво характеризується унікальними в західноєвропейському мистецтві принципами організації простору (трипланова побудова простору картин, роль незаповненого тла, фрагментарність та кадрування, збільшення деталей переднього плану, значна роль асиметрії, умовність побудови простору, змістове наповнення лінії, декоративний початок, відмова від глибини простору, умовність кольору) та домінуванням інсектоморфних мотивів. Висновки. Мистецький стиль арт-нуво пов’язаний з традиційними східноазійськими, особливо японським, мисленням, що нагадує «камі» в синтоїзмі та «оригінальне просвітлення» в дзен-будизмі, у визнанні екзистенційної цінності мікроскопічних організмів, що живуть на землі, і навіть неживих речей, як вода та каміння. У контексті не двоїстої естетики арт-нуво, звільненої від картезіанського дуалізму, бінарні протиставлення, як інтелект та емоції, культура та природа, раціональність та випадковість, порядок та хаос, добро та зло, чоловік та жінка поєднані в єдине ціле.