МИСТЕЦЬКИЙ ОБРАЗ НОРВЕГІЇ: ДО ПИТАННЯ ФІКСАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ

Анотація

Мета статті – розглянути зміни свідомості та мистецьких висловів у фіксації культурного ландшафту Норвегії; прослідити причини у формуванні стилю романтизму, який взяв на себе дослідницьку функцію у відображенні природи та культури; проаналізувати особливості локальної мистецької традиції та форми стильових трансформацій, що спричинили еволюцію бачення культурного ландшафту. Для досягнення цієї мети проведено аналіз творів Г. Мунте, Й. Флінту, Й. Х. Даля, Е. Веренскіольда, К. Шелан, Г. Сухлберга. Н. Аструба, Х. Крога, Е. Мунка, Б. Неса, Н. Крантза. Це дало можливість сконцентрувати увагу на образному різноманітті у трактуванні культурного ландшафту. Методологія дослідження заснована на застосуванні теоретичних методів, мистецтвознавчому аналізі, систематизації творів, які відповідають даній тематиці. Наукова новизна роботи полягає у актуалізації мистецьких можливостей у фіксації змін культурного ландшафту. Висновки. Живописні твори розглянуто як науковий документ доби. З цієї перспективи живопис стає історичним свідоцтвом, який є цінним матеріалом для сучасних архітекторів, реставраторів, істориків, археологів. За результатами дослідження доведено, що у період з 1820-х до 1920-х років проходив найбільш виразний та активний розвиток теми культурного ландшафту, реалізований засобами мистецтва. Зроблені уточнення, як настрій романтизму переходить у стилістику модернізму, як композиційні побудови середньовіччя актуалізуються у добу модерну. Використовуючи твори мистецтва як інструмент для дослідження культурного ландшафту виявлено новий потенціал їх інформаційного наповнення. Одним з основних висновків дослідження стало те, що не стільки середовище, а й ставлення до нього є фактором творення мистецького образу культурного ландшафту. У норвезькому контексті культурний ландшафт як середовище людини трансформувався від панорамного ландшафту природи з вкрапленнями людських слідів; через застосування людини для масштабу, як стафаж, як романтичний герой, соціальний персонаж. Зображення міст пройшло еволюцію від документа історії – до середовища конфлікту чи кольорової фактури. За результатами дослідження зроблено висновок, що мистецтво є активним елементом у фіксації культурного ландшафту. Доведено, що твори мистецтва попередніх епох є безцінним матеріалом у міждисциплінарних дослідженнях в умовах сучасності. Комплексний та систематичний досвід норвезьких дослідників має бути корисним у подібних практиках в українських реаліях.