ВЗАЄМОДІЯ ТУРКМЕНІСТАНУ З ОРГАНІЗАЦІЄЮ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИКИ КУЛЬТУРНОГО РОЗМАЇТТЯ
Анотація
Метою дослідження є вивчення політики Туркменістану в формуванні системи міжнародних зв’язків у сфері культури (зокрема, з ООН) щодо питань освіти, науки і культури. Методи дослідження. Основою вибору методів студіювання стали засади системності та комплексного підходу. У дослідженні застосовано історико-хронологічний принцип та використано метод документального аналізу, що дало змогу простежити у часовому вимірі розвиток напрямів співпраці Туркменістану та ЮНЕСКО і сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці й розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі досліджується вперше. Обґрунтовано ідею формування геокультурного простору Центральної Азії і у цьому контексті розглянуто взаємодію Туркменістану з ООН щодо реалізації у регіоні політики культурного розмаїття. Висновки. Принципи, на яких побудовано зовнішньополітичний курс Туркменістану, - це зрозумілі орієнтири розвитку та зміцнення двосторонніх і багатосторонніх відносин Туркменістану з державами світу. Туркменістан тісно взаємодіє насамперед з Організацією Об’єднаних Націй, зокрема з ЮНЕСКО щодо питань освіти, науки і культури. Констатується, що міжнародне співробітництво в гуманітарній сфері займає особливе місце у політиці Туркменістану на світовій арені і відкриває культуру туркменського народу світові.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
