КАРНАВАЛЬНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ

Анотація

Мета роботи: дослідити феномен карнавальності в культурі та проблеми карнавалізації сучасної культури, що пов’язується із взаємопроникнення елементів масової, народної та «високої» культур та відповідає постмодерністській стратегії та принципу еклектичності. Методологія дослідження базується на використанні системно-структурного, аналітичного, описового та культурологічного методів для виявлення ознак і характеристик феномена карнавальності в культурі, а також світоглядних засад її розвитку та впровадження на сучасному етапі. Наукова новизна роботи полягає у відмові від спрощеного розуміння карнавалу в дусі маскарадної лінії нового часу і, тим паче, «богемного» його розуміння.  Обстоюється думка, що карнавальна поведінка спрямована на заперечення норм та традицій – етичних, естетичних, методологічних, на заперечення авторитетів, рангів, починаючи від національної ідеї, закінчуючи поведінкою людини у спілкуванні з іншими. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що карнавал та карнавальність як феномен культури протягом століть сформувався у особливе світовідчуття, що вивільняє від страху, максимально наближаючи світ до людини та людину до людини, що протистоїть офіційній похмурій «серйозності», що породжена страхом. Сучасне суспільство, поза усіляких сумнівів, – суспільство «артизоване». Театралізується фактично кожна подія політичного, суспільного, культурного життя. Зростає карнавалізація політики через телебачення, коли ігрова стилістика телешоу знищує серйозну основу суспільних проблем. Доведено, що карнавальність ‒ це форма естетичної гри, що знаходить свою актуалізацію у демонстративно-епатажній манері поведінки, в особливому стилі карнавальної комунікації. Визначено історичні передумови для створення легалізації порушення соціальної ієрархії, яка формує скептичність до будь-яких систем та ідеологій, що втілюються у карнавальні образи. Особливим моментом є використання проявів карнавальної поведінки в соціальних революціях, коли з’являється потреба в руйнації застиглої соціальної ієрархії. Саме тоді народні настрої  пов’язані з необхідністю продемонструвати колективний ентузіазм, внаслідок чого виникає ситуація для демонстрації проявів сміхової народної антиповедінки.