ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРУ У ЛАНДШАФТНІЙ АРХІТЕКТУРІ, ЩО ВПЛИВАЄ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ЛЮДИНИ
Анотація
Мета роботи. Розглянути історичні ландшафтні об’єкти в контексті їх впливу на настрій людини. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальнонаукових методів аналізу та синтезу. Наукова новизна роботи полягає у виявленні особливостей створення просторів у історії ландшафтної архітектури, що впливають на психоемоційний стан людини. Висновки. На підставі аналізу наукових досліджень автором визначено особливості створення просторів, що впливають на психоемоційний стан людини, викликаючи певні психологічні стани (страх, піднесення, пригнічення, роздратованість, меланхолію тощо). Викликаючи відповідні емоції у людини, ландшафтна архітектура допомагає людству впоратися з його фобіями, страхами, депресіями. У психології є думка, що якщо людина «зустрінеться» зі свої психологічними станами, є велика вірогідність «зцілення» від депресії, страхів, фобій тощо. Тому дослідження та сучасне впровадження ландшафтних об’єктів, що впливають на психоемоційний стан людини, є актуальним.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
