АНТИКВАР ЯК СУЧАСНИЙ АВТОНОМНИЙ ДІЯЧ КУЛЬТУРИ
Анотація
Метою роботи є дослідження впливу діяльності антиквара, як сучасного волонтера-мецената і зберігача-реставратора пам’яток культури. В основу методології дослідження покладено загальнонаукові методи емпіричного і теоретичного рівнів: спостереження, узагальнення, систематизації, компаративний аналіз. Наукова новизна статті полягає у розгляді та виділенні антиквара як самостійного елементу збереження культурних цінностей України. Також стверджується, що антиквар є важливим учасником процесу збереження, реконструкції і реставрації багатьох пам’яток культури, які можна об’єднати під узагальненим терміном «антикваріат». Висновки. У статті досліджено роль антиквару в структурі збереження пам'яток культури, а також розглянуто приклад діяльність подружжя Ханенків – видатних меценатів і знавців мистецтва, які формували свою колекції антикваріату понад 40 років. Із кінця 1870-х років подружжя Ханенко проживало за кордоном і спілкувалися з антикварами, а наприкінці ХІХ століття заснувало в Києві музей мистецтва, що існує до нинішнього часу.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.