ЖИВОПИС ГЕННАДІЯ ГОРБАТОГО: КРИПТО-РЕАЛІЗМ ЯК ПОДОЛАННЯ ІМІТАЦІЇ ДІЙСНОСТІ

Анотація

Мета статті: аналіз живопису Геннадія Горбатого, у творчості якого своєрідно відбився характерний для української образотворчості кінця ХХ ст. перехід від реалістичного відбиття світу до мистецтва постмодернізму. Методологією дослідження є застосування мистецтвознавчого аналізу, методів порівняння та узагальнення, біографічного та історичного підходу. Наукова новизна полягає у розкритті особливостей трансформації традиційного для радянського мистецтва відображення дійсності у візуальні практики кінця ХХ – початку ХХІ ст. на прикладі творчості конкретного майстра. Висновки. Геннадій Горбатий навчався у Київському державному художньому інституті (1981–1987), тож на його формування значний вплив мала традиційна школа живопису з переважно реалістичним відтворенням навколишнього світу та суто академічною ієрархією жанрів. Соціально-політична ситуація, що склалася в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр., сприяла не тільки звільненню від подібного погляду на образотворчість, а й активізувала увагу до розвитку як сучасного світового мистецтва, так і модерністських проявів, котрі існували у культурі першої половини ХХ ст. Воднораз у доробку значної частини художників помітною стала цікавість до історії України, передовсім, до трагічних або драматичних її сторінок, що спричинилося до виникнення численних композицій зі складною системою символів та асоціацій, елементів, запозичених з живопису минулих епох. У доробку Г. Горбатого можна послідовно простежити різноманітні впливи, які демонструють пошуки ним власної пластичної мови, поступовий відхід від умовно-реалістичного мистецтва радянської доби та формування своєрідної манери виконання. Цьому сприяло і знайомство із західноєвропейською образотворчістю кінця ХХ ст., адже художник від початку 1990-х рр. працює у Німеччині. Саме один з німецьких мистецтвознавців Г. Бек визначив стилістику творів Г. Горбатого як крипто-реалізм, у якому емоційне начало, відбите у колірній гамі та експресії живописних фактур, сполучене з нібито прихованими мотивами видимої дійсності. У роботах цього автора помітним є й притаманне сьогоденню розмивання жанрів, синтез в одній картині елементів різних мистецьких епох – від Середньовіччя до постмодернізму.