КУЛЬТУРНО-ТЕМАТИЧНІ ВИТОКИ ДИТЯЧИХ БАЛЕТІВ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ НА ВІТЧИЗНЯНІЙ СЦЕНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов'язане зі специфікою дитячих балетів на теренах СРСР та в епоху незалежності України. Простежено культурні витоки літературних сюжетів у балетному мистецтві, їхній коннотативний зв'язок із відповідними ідеологічними завданнями та оцінками, що входили у знакову систему культурної свідомості дорослих і дитячих глядачів у вказаний час. Проаналізовано доробок композиторів та балетмейстерів, починаючи з першої балетної вистави для дітей («Мурзилка та Мазилка» на музику класиків  у постановці М. Болотова та П. Вірського, Одеса, 1929 р.) до спеціально створених партитур Ю. Русинова, О. Яковчука, О. Литвинова, І. Ковача та ін. авторів. Осмислення історії та сьогоднішнього сприйняття давніх подій дозволяє побачити з несподіваних або раніше невідомих аспектів естетичні уподобання балетного мистецтва та проаналізувати соціально-антропологічні та психологічні зрушення, що відбувалися під час переходу до умов пострадянського простору. Методологія дослідження базується на застосуванні компаративного, історичного та мистецтвознавчих методів, що дозволяє розкрити, піддати аналізу та порівняти певні художньо-естетичні моделі, відображені у специфічних мистецьких витворах (балетах для дітей). Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про еволюцію тем та сюжетів балетного театру за ідеологічних умов стагнації та застарілої державницької політики щодо виховання підростаючого покоління. Висновки. Звернення українських композиторів (В. Гомоляка, Ж. Колодуб, І. Ковач, Ю. Шевченко та ін.) до інокультурних витоків балетної образності, а також увага постановників дитячих балетів виключно до сюжетів і тем зарубіжної (насамперед європейської) літератури свідчить про недооцінку можливостей вітчизняної літературної й фольклорної спадщини у збагаченні і розширенні хореографічної культури України та у надмірному наслідуванні ідеологічним стандартам радянської держави («Хлопчиш-Кібальчиш» М. Сильванського). З'ясовано, що у багатьох випадках балетні партитури українських композиторів не поступалися художньою якістю аналогічним творам композиторів Росії (Р. Щедрін, Ю. Тер-Осипов, Д. Саліман-Владимиров), Вірменії (К. Хачатурян) та ін. країн.