ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ВІРМЕН НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
DOI:
https://doi.org/10.32461/179397Ключові слова:
вірмени, діаспора, етнос, історична пам'ять, культура, самоідентифікаціяАнотація
Метою роботи є аналіз специфіки формування етнокультурної самосвідомості вірмен в оточенні кількісно домінуючого автохтонного українського етносу, однак, в умовах різних держав, під владою яких в різні часи знаходилися. Методологія дослідження включає використання методів компаративного аналізу та синтезу, а також історичності. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні критеріїв етнокультурної самоідентифікації вірмен в Україні та обґрунтуванні підстав для використання терміну «українські вірмени» в історичному контексті. Висновки. Етнокультурна самоідентифікація вірмен залежить як від зовнішніх, насамперед, політичних, факторів, так і від власного вибору кожного представника етносу, що стає особливо помітним та визначальним у процесі вторинної етнокультурної самоідентифікації вірмен України в ХІХ-поч. ХХ ст. Важливою складовою цього процесу є колективна історична пам’ять. Внаслідок тривалого проживання поза межами Батьківщини, частина вірмен повністю виокремлює себе з поля колективної історичної пам’яті та асимілюється з автохтонами, а частина, зберігаючи традиційну історичну пам’ять, корегує та доповнює її новими маркерами з діаспорної історії і набуває нову модифіковану етно-культурну самоідентифікацію на зразок «українські вірмени», «польські вірмени», «російські вірмени» тощо.##submission.downloads##
Опубліковано
2019-05-28
Номер
Розділ
Питання культурології, теорія та історія культури
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Iryna Hayuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.