ОСОБЛИВОСТІ КЛАВІРНОГО НАПОВНЕННЯ МУЗИКИ У «ПРИВИДІ ОПЕРИ» Л.УЕББЕРА

Анотація

    Мета дослідження - зосередження на  проявах   стильових ознак в мюзиклі «Привид опери» - через демонстративне   виділення, зроблене автором композиції,  клавірної-органої емблематизації ідеї Творення. Методологія дослідження –   інтонаційне бачення музики (див.у Б.Асафьєва і Б.Яворського [; ]) у контексті культурних перехресть мовленнєвої сфери у розширеному розумінні останньої. Відповідно, стильово-порівняльний, саме культурологічний аналіз артефакту, історико-описовий методи складають базис побудови апарату дослідження. Наукова новизна роботи виражається у виявленні елементів пафосу ствердження оперно-веристських типологічних показників вокалу у мюзиклі «Привид опери», що надає видимих ознак передчуття пост-поставангардної стилістики у «мозаїчній» еклектиці драматичного мюзиклу Л.Уеббера «Привид опери». Висновки. В «Привиді опери» Л.Е.Уеббера повною мірою позначилася проверистська  заданість концепції вистави, в остаточному підсумку драматургічні ознаки композиції,  вирішеної в подобі до пасіону й з оглядкою на оперні форми як такі – у межах драматичного мьюзикла. Багатий асоціативний ряд літературного джерела в спрямованості  на співвіднесеність із творами В.Гюго, Й.Ґете, особливо вважаючи на гучний успіх, що пережив  роман Дж.Дюморьє, створив передумови особливого роду полістилістики композиції Уэббера, у якій стильові запозичення очевидні від Моцарта до Мейєрбера, від Саллівана до Пуччіні (помітимо, вказуються оперні композитори), вкладені в деякі границі джазованої палітри мюзикла.І в цьому строкатому стильовому контексті органна емблематика  твору виглядає символом Вічного в мистецтві й у музиці, визначаючи «неруйнівність привиди оперності» в актуальних жанрових модифікаціях, як вже тільки відбулася опера як жанр й затвердилася у якості прекрасного явища художньосамодостатньої музики.