ХОРОВИЙ ДИРИГЕНТ МИКОЛА ГОБДИЧ: ГРАНІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.39.2021.238713Анотація
Мета дослідження: здійснити аналіз творчої особистості видатного хормейстера кінця ХХ – початку ХХІ століття Миколи Гобдича, розглянути напрямки його багатогранної діяльності упродовж 30 років, підтвердити вагомий внесок митця у відродження національного хорового мистецтва України, привернути увагу музикознавців до дослідження творчого доробку майстра хорового виконавства. Методологія дослідження: історичний та загально-науковий методи було використано під час аналізу хорового руху в українському соціумі періоду державної незалежності, порівняльний метод дозволив виявити вагомий внесок Камерного хору «Київ» у відродження національних традицій духовного співу, системний метод було використано в оцінці діяльності керівника хору М. Гобдича. Наукова новизна полягає в тому, що вперше було відзначено творчу взаємодію М. Гобдича з такими сучасними композиторами, як Леся Дичко, Віктор Степурко, Мирослав Скорик, Ромуальд Твардовський, Валентин Сильвестров, підкреслено значення його організаторської, видавничої та наукової діяльності. Висновки. На межі ХХ та ХХІ століття розквіт духовної хорової творчості міцно пов’язаний з творчою діяльністю М. Гобдича та Камерного хору «Київ», засновників Міжнародного фестивалю «Золотоверхий Київ», який зміг відродити зв’язки між минулим та сучасним. Творча діяльність М. Гобдича, як хормейстера, аранжувальника, редактора, діяча культури заслуговує на прискіпливішу увагу музикознавців.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.