ТЕОРІЯ «НАДМАРІОНЕТКИ» ГОРДОНА КРЕГА ЯК ВИРАЖАЛЬНИЙ ЗАСІБ ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.39.2021.238730Анотація
Мета роботи. Дослідити процес виникнення сценічної правди у мистецтві ігрової ляльки. Визначити специфіку створення сценічної правди виражальними засобами театру ляльок. Проаналізувати теоретичні розробки Гордона Крега щодо естетичної концепції про «надмаріонетку». Окреслити шляхи реалізації сценічної правди у театрі ляльок за допомогою концепції «надмаріонетки» Гордона Крега. Методологія дослідження полягає у застосуванні методів системного аналізу, аналогії, зіставлення й протиставлення задля аналізу концепції «надмаріонетки» у порівняльній характеристиці із виражальними засобами та естетичними засадами мистецтва ігрової ляльки. Наукова новизна статті полягає у погляді на природу сценічної правди, у розгляді концепції Гордона Крега про «надмаріонетку» в контексті психофізичного створення образу у театрі ляльок та пошуку шляхів реалізації сценічної правди театру ляльок у контексті нових акторських технологій. Висновки. Ігрова лялька, незалежно від її системи, жанрових обмежень та особливостей руху, підкорюється своїй власній, умовній правді. Лялькареві притаманна сценічна правда Гордона Крега, який у своїй теорії про «надмаріонетку» обґрунтував новий вид сценічної правди, яка необхідна для лялькаря. Завдячуючи їй, лялькар може своєрідно перевтілитися та навіть ототожнитися з лялькою-образом. Проте Крег не надав роз’яснень щодо практики досягнення актором такої сценічної правди. Керуючись його теоретичним спадком, можна зробити припущення щодо практичного втілення теорії «надмаріонетки» у сценічній практиці мистецтва ігрової ляльки.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.