Етномистецькі традиції в моді та музиці як фактор формування національної ідентичності митця
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.42.2022.270301Анотація
Мета статті – визначити настанови етнокультурної ідентичності митця як феномен української моди та музики. Методологія дослідження визначається компаративним та системним підходами, які орієнтовані на цілісний аналіз феномену етнокультурної ідентичності митця. Наукова новизна статті. Етномистецькі традиції визначено як двовимірний вектор рефлексії. Художник-митець унаслідує як реальність етнокультуру, що входить до сучасної культури на засадах культуротворчості. Етномистецькі традиції реалізуються в професійній діяльності художника, дизайнера, мистецтвознавця тощо. Національна ідентичність не може бути завдана згори, бути ідеологічним інструментом, концептом, структурованим у вигляді тих чи інших парадигм, взірців, реалій культуротворення. Ідентичність виникає як живий досвід спілкування, як реальність самоздійснення процесів національної самосвідомості. Висновки. Етномистецькі традиції – це проблема волі, свободи вибору, свободи самовизначення митця. Здебільшого ця проблема етична. Людина сама обирає бути національно свідомою в моді та музиці – це детермінанта свободи волі, вибору. Пошук обріїв національної спільності та ідентичності завжди пов’язаний з тим, що модні та музичні пріоритети не можуть бути абстрактними, суто літературними, бути маніфестацією, визначеною як ідеологічна конструкція. Національна ідентичність завжди пов’язана із живим досвідом етнокультурного спілкування. Дихотомія етногенезу та культурогенезу в просторі самосвідомості митця завжди знаходить ту гармонійну єдність, диспозитив, який спонукає, більше того, підштовхує до самовизначення а́ктора творчості та діяльності в модному дискурсі.
Ключові слова: етнокультура, мода, музика, етнокультурація, традиції, дискурс
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Юрій Легенький , Єлизавета Ареф’єва
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
