Твори Лесі Українки на вітчизняній балетній сцені

Анотація

Мета роботи – відтворити цілісну панораму втілень творів Лесі Українки на вітчизняній балетній сцені та виявити особливості таких балетів. Методологія роботи базується на методах узагальнення, порівняння та систематизації із застосуванням хронологічного підходу, що дало змогу виявити панораму звернень балетмейстерів до творів Лесі Українки в історичній ретроспективі. Наукова новизна. Уперше відтворено цілісну панораму творів Лесі Українки, інтерпретованих засобами хореографічного мистецтва на вітчизняній балетній сцені, і виявлено специфіку взаємодії таких творів та балету. Висновки. Творчість Лесі Українки виявилася близькою природі балетного театру поетичністю та ефемерністю образної структури, філософськими узагальненнями. Успіх балетних інтерпретацій часто залежав від того, наскільки близько балетмейстер наслідував драматургічну структуру творів, але не вдавався до ілюстрування чи прямого перекладення літературної мови на хореографічну лексику, наскільки творчо осмислював у хореографічних образах поетику слова. Серед творів Лесі Українки найпопулярнішою для балетних інтерпретацій стала драма-феєрія «Лісова пісня» М. Скорульського, яку вперше поставив С. Сергєєв 1946 року. Попри численність балетмейстерських звернень (Н. Скорульська, Є. Хасянова, М. Трегубов, А. Пантикін, В. Ковтун, В. Литвинов та ін.), найкращою інтерпретацією вважають постановку В. Вронського 1958 року через майстерне наближення до ідейно-філософського змісту твору Лесі Українки, композиційно-архітектонічну цілісність, симфонізацію хореографії, психологічну переконливість образів. Менш популярними, але доволі значущими для поступу українського балетного театру стали вистави «Досвітні вогні» Л. Дичко (1967) та «Камінний господар» В. Губаренка (1969) (перша – за однойменним віршем і друга – за однойменною драмою Лесі Українки; обидві вперше поставив А. Шекера).

Ключові слова: український балет, Леся Українка та балет, хореографія, танець