ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСТІ ДЛЯ ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ О. ЩЕТИНСЬКОГО

Анотація

Мета пропонованої статті полягає у визначенні жанрово-стильових та виконавських особливостей творів для духових інструментів Олександра Щетинського. Методологія дослідження ґрунтується на використанні методів: текстологічного, джерелознавчого та герменевтичного – при опрацюванні музикознавчих та нотних джерел з обраної теми; аналітичного – для визначення жанрово-стильових та виконавських особливостей аналізованих композицій; метод персоналізації (наукової біографістики) – для окреслення внеску композитора у творчість для духових інструментів; інтерв’ю – під час безпосереднього спілкування з автором. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні значного фактологічного матеріалу, стосовної творчості О. Щетинського та актуалізації нотографічного матеріалу, проаналізованого вперше. Висновки. Композиції для духових інструментів та творчість О. Щетинського загалом відтворюють провідні тенденції розвитку української музики кінця ХХ– початку ХХІ століть в контексті ситуації постмодернізму та поставанґарду як двох найбільш традиційно усталених понять для розуміння сучасних мистецьких процесів. На основі аналітичної характеристики окремих творів за участю духових О. Щетинського визначено їх іманентні ознаки, як-от використання сучасних технік композиції (вільної атональності, додекафонії, чвертьтоновості, серійності та мультисерійності), що розширюють спектр виконавських та виразових можливостей названих інструментів (використання різнорідних glissando та vibrato, підвищених та понижених чвертьтонів, мультифонічних звуків, специфічних артикуляційних прийомів), особливе ставлення до звуку як до самодостатньої цінності, яке виявляється у ретельній звуковій проробці будь-якої ідеї та максимально делікатному відношенню до ритму, тембру, динаміки, артикуляції.

Ключові слова: твори для духових інструментів, О. Щетинський, українська музика.