Соціокультурний вимір економічної теорії і практики
DOI:
https://doi.org/10.15587/2313-8416.2015.51194Ключові слова:
економічна теорія та практика, соціокультурні детермінанти, корпоративна культура, економічна дійсністьАнотація
З метою дослідження соціокультурних детермінант економічної теорії та практики в запропонованій статті здійснюється аналіз процесу становлення корпоративної культури як соціокультурного явища економічної сфери сучасного суспільства, його місця і ролі в духовному та соціально-економічному житті соціуму. Соціально-економічна корпоративна культура визначається як причина і наслідок, функція і сутність соціальної суб'єктності корпорації, основний фактор безперервності її економічного і соціокультурного розвитку
Посилання
Bell, D.; Gurevicha, P. S. (Ed.) (1986). Social'nye ramki informacionnogo obshhestva. Novaja tehnokraticheskaja volna na Zapade. Moscow: Progress, 330–342.
Grejson, D., O'Dell, K. (1991). Amerikanskij menedzhment na poroge XXI veka. Moscow: Jekonomika, 319.
Vasil'chuk, Ju. A. (2001). Social'noe razvitie cheloveka v XX. Obshhestvennye nauki i sovremennost', 1, 5–26.
Shkaratan, O. I. (2002). Informacionnaja jekonomika i puti razvitija. Mir jekonomiki, 11 (3), 44–61.
N'justrom, Dzh. V., Djevis, K. (2000). Organizacionnoe povedenie. Sankt-Peterburg: Izdatel'stvo Piter – Jug, 296.
Krackhardt, D., Hanson, J. R. (1993). Informal Networks: The Company Behind the Chart. Harvard Business Review, 71 (4), 100–115.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2015 Ірина Григорівна Остапенко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
