Вплив традицій та практики державотворення на становлення конституції та розвиток конституційного процесу

Анотація

У статті висвітлено погляди вітчизняних та зарубіжних вчених на становлення конституції як закономірного процесу відповідно до національних традицій та практики державотворення народу, приділено увагу працям Шарля Луї Монтеск’є, Едмунда Берка, Альберта Дайсі, Георга Фрідріха Пухти в частині питань розподілу державної влади, обрання форми правління, природи законів, характерних особливостей конституцій. Проаналізовано вплив досвіду організації публічної влади на розвиток конституційного процесу. Зокрема, звертається увага на державотворчий процес в Україні у 1917-1921 роках, напрацювання державних діячів в сфері державного будівництва, в тому числі Сергія Шелухіна та Станіслава Дністрянського в контексті підготовки основного закону, врахування історичної основи життя народу, розуміння основних принципів державного ладу, витоків конституції, аналізуються положення Першого Універсалу Української Центральної Ради. Опрацьовано тексти преамбул конституцій Литовської Республіки, Республіки Польща, Словацької Республіки, Чеської Республіки, Французької Республіки, звертається увага на наявність в преамбулах посилань на традиції та звичаї народу, досягнення останнього, культурну та політичну спадщину предків, практику вітчизняного державотворення, аналізуються положення преамбули Конституції України. Автор доводить, що конституція не створюється з абстрактних принципів, а є відображенням особливостей конституційного ладу держави, зумовленого традиціями, досвідом та практикою державотворення народу, що населяє державу; переконує в тому, що процес становлення конституції є закономірним і повинен відображати інтереси народу, а міра врахування традицій і практики державотворення при розробці конституції чи внесення змін до останньої безпосередньо впливає на дієвість конституції