Публічна безпека в класичній давньогрецькій політико-правовій думці (вчення Сократа, Платона, Аристотеля)

Автор(и)

  • Юлія Олександрівна Загуменна Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0003-0617-8363

DOI:

https://doi.org/10.15587/2523-4153.2021.249316

Ключові слова:

публічна безпека, антична доба, Стародавня Греція, право, порядок, військова перевага, військово-політична могутність

Анотація

Проведено теоретико-правовий аналіз ключових особливостей загальнофілософського та спеціально-правового розуміння й тлумачення проблем безпеки людини, суспільства та держави в історії політико-правових учень античної доби. Зокрема на підставі наукового дослідження поглядів давньогрецьких авторів – представників соціально-філософської та політико-правової думки того періоду, на тлі поширених колективних уявлень про безпеку як стан суспільних відносин, умову людського (суспільного) життя та/або своєрідну соціальну цінність, об’єктів (сфер) цієї безпеки, а також суб’єктів та нормативних механізмів гарантування відповідного стану суспільства і держави.

Показано, що давньогрецька політико-правова думка демонструє широку панораму оригінальних поглядів на проблематику становлення, розвитку, функціонування та гарантування публічної та особистої, внутрішньої та зовнішньої, воєнної та міжнародної, політичної та економічної безпеки в контексті політико-правових концепцій, які відображали складну діалектику співвідношенням і взаємодії індивіда, суспільства, права та держави.

З’ясовано, що в давньогрецькій політико-правовій думці порушуються та по-різному вирішуються питання щодо сутності публічної безпеки. Справа публічної безпеки – невід’ємна функція держави, що реалізується нею як у зовнішній сфері (воєнна та зовнішньополітична безпека) та всередині країни (внутрішня чи внутріполітична безпека). Розроблена на теоретико-філософському рівні ідея належного управління державою (Демокріт, Платон, Аристотель, Полібій) виявляється й ідеєю гарантування її безпеки: погане управління – запорука занепаду та краху держави, загибелі її громадян. Філософські концепції Сократа, Платона і Аристотеля є найбільш фундаментальними для подальшої розробки політико-правових моделей проблем публічної безпеки

Біографія автора

Юлія Олександрівна Загуменна, Харківський національний університет внутрішніх справ

Кандидат юридичних наук, доцент, професор

Кафедра теорії та історії держави і права

Посилання

  1. Podkovenko, T. (2021). National security of Ukraine: axiological and legal aspects. Actual problems of law, 1 (25), 11 18.
  2. Baysheva, M. Y. (2015). A human security as a value in the works of ancient philosophers. Gumanitarnye, sotsialno-ekonomicheskie i obschestvennye nauki, 2, 15 17.
  3. Kostytskyi, M. V. (2009). Filosofskyi analiz yevropeiskoho prava ta yoho trokh svitohliadnykh dzherel. Filosofski ta metodolohichni problemy prava, 1, 22–29.
  4. Melenko, S. H. (2013). Davnohretski vytoky ukrainskoi filosofsko-pravovoi dumky. Chernivtsi: Tekhnodruk, 432.
  5. Pasichnyk, V. (2011). Philosophical category of security as the basisof a new paradigm of public administrationof national security. Democratic governance, 7.
  6. Korzh, I. (2019). Safety: medtological approaches to the concept. Jurnalul juridic național: teorie și practică, 8, 68 72.
  7. Dzoban, O. P. (2006). Natsionalna bezpeka v umovakh sotsialnykh transformatsii (metodolohiia doslidzhennia ta zabezpechennia). Kharkiv: Konstanta, 440.
  8. Dzoban, O. P. (2019). The genesis of ideas about the security issue: from antiquity to modern times. Politology Bulletin, 83, 8 15.
  9. Sytnyk, H. P. (2007). Natsionalna bezpeka Ukrainy: teoriia i praktyka. Kyiv: Kondor, 669.
  10. Antonov, V. O.; Shemshuchenko, Yu. S. (Ed.) (2017). Konstytutsiino-pravovi zasady natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Kyiv: TALKOM, 576.
  11. Danilov, E. S. (2017). Vzgliady Aristotelia na politicheskuiu bezopasnost. Mnemon: Issledovaniia i publikatsii po istorii antichnogo mira, 17 (1), 53–61.
  12. Nersesiants, V. S. (1977). Sokrat. Moscow: Nauka, 150.
  13. Zahumenna, Y. (2021). The preconditions for the emergence of security discourse within the history of political and legal thought. New Ukrainian Law, 4, 70 76. doi: http://doi.org/10.51989/NUL.2021.4.11
  14. Bazhenova, E. A. (2020). Socrates on Obedience to the Law. Proceedings of the Institute of State and Law of the RAS, 15 (2), 88–110. doi: http://doi.org/10.35427/2073-4522-2020-15-2-bazhenova
  15. Losev, A. F., Asmus, V. F. (Eds.) (2006). Platon. Apologiia Sokrata. Platon. Sochineniia v chetyrekh tomakh. Vol. 1. Saint Petersburg: Izd-vo S.-Peterb. un-ta; «Izd-vo Olega Abyshko», 83–117.
  16. Losev, A. F., Asmus, V. F. (Eds.) Platon. Kriton. Platon. Sochineniia v chetyrekh tomakh. Vol. 1. Saint Petersburg: Izd-vo S.-Peterb. un-ta; «Izd-vo Olega Abyshko», 117–135.
  17. Kallistov, D. P. (Ed.) (964). Ksenofont. O dokhodakh. Khrestomatiia po istorii Drevnei Gretsii. Moscow: Izdatelstvo sotsialno-ekonomicheskoi literatury "Mysl". Available at: http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1315554982
  18. Danylov, E., Tsymbal, O. (2012). Polysnaia bezopasnost v traktate Ksenofonta "O dokhodakh". Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenka. Seriia: Istoriia, 110, 17–19.
  19. Nalutsyshyn, V. V. (2018). Philosophic and legal paradigm of social control as a mean of assurance of legal order. Lviv, 403.
  20. Losev, A. F., Asmus, V. F. (Eds.) (2006). Platon. Protagor. Platon. Sochineniia v chetyrekh tomakh. Vol. 1. Saint Petersburg: Izd-vo S.-Peterb. un-ta; «Izd-vo Olega Abyshko», 193–261.
  21. Platon. Politika, ili Gosudarstvo (2003). Platon. Aristotel. Politika. Nauka ob upravleniigosudarstvom. Moscow: Eksmo; Saint Petersburg: TerraFantastica, 7 306.
  22. Asmus, V. F. (1999). Antichnaia filosofiia. Moscow: Vysshaia shkola, 400.
  23. Bluck, R. S. (1959). Plato's 'Ideal' State. The Classical Quarterly, 9 (2), 166–168. doi: http://doi.org/10.1017/s0009838800041458
  24. Popper, K. (1994). Vidkrytesuspilstvo ta yoho vorohy. Vol. 1: U poloni Platonovykh chariv. Kyiv: Osnovy, 444.
  25. Losev, A. F. et. al. (Eds.) (1990). Platon. Alkiviad. Platon. Sobranie sochinenii v 4 t. Vol. 1. Moscow: Mysl, 220–267.
  26. Syse, H. (2010). The Platonic roots of just war doctrine: A reading of Plato's Republic. Diametros, 23, 104 123.
  27. Lobanov, E. (2015). Plato and Aristotle on the “law of war.” Znanie. Ponimanie. Umenie, 1, 304–310. doi: http://doi.org/10.17805/zpu.2015.1.30
  28. Husby, T. K. (2009). Justice and the justification of war in ancient Greece: Four authors. Classics Honors Papers. Paper 1. Available at: https://digitalcommons.conncoll.edu/classicshp/1/
  29. Rehn, R., Kumankov, A. (2013). City in the Clouds. Aristotle’s Criticism of Plato’s Theory of State. Russian Journal of Philosophical Sciences, 1, 107–116
  30. Dzoban, O. P. (Ed.) (2021). Natsionalna bezpeka: svitohliadni ta teoretyko-metodolohichni zasady. Kharkiv: Pravo, 776.
  31. Aristotel. Politika (2003). Platon. Aristotel. Politika. Nauka ob upravlenii gosudarstvom. Moscow: Eksmo; Saint Petersburg: TerraFantastica, 307–584.
  32. Nersesiants, V. S.; Guliev, V. E. (Ed.) (1979). Politicheskie ucheniia Drevnei Gretsii. Moscow: Nauka, 261.
  33. Medushevskii, A. N. (2015). Politicheskie sochineniia: pravo i vlast v usloviiakh sotsalnykh transofrmatsii. Saint Petersburg: Tsentr gum. initsiativ; Universitetskaia kniga, 511.
  34. Tsvik, M. V., Dashkovskaia, E. R. (1993). O sovremennoi traktovke teorii razdeleniia vlastei. Problemy zakonnosti, 28, 10 16.
  35. Iain, S. M. (2004). Men of Class: Aristotle, Montesquieu and Dicey on 'Separation of Powers' and 'The Rule of Law'. Macquarie Law Journal, 4, 187-223.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-30

Як цитувати

Загуменна, Ю. О. (2021). Публічна безпека в класичній давньогрецькій політико-правовій думці (вчення Сократа, Платона, Аристотеля). ScienceRise: Juridical Science, (4 (18), 15–22. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2021.249316

Номер

№ 4 (18) (2021)

Розділ

Юридичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 Yuliia Zahumenna

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.