Правовий звичай та інші правила, утворені практикою: проблеми співвідношення
DOI:
https://doi.org/10.15587/2523-4153.2023.285398Ключові слова:
звичаєве право, правовий прецедент, практика органів держави, персональна ділова практикаАнотація
Стаття присвячена проблемам співвідношення правового звичаю з іншими правилами, утвореними практикою. Зокрема розглянуто кореляцію правового звичаю практикою органів держави, правовим прецедентом і персональною діловою практикою. Виявлення співвідношень між ними дозволяє зрозуміти зміст відповідних явищ. Відмінності правової природи згаданих явищ спричиняють те, що одні є джерелами права, а інші такими не являються. Набуття чи втрата окремих параметрів (ознак) можуть зумовити перетікання (трансформацію) одних явищ в інші з відповідними наслідками.
Пояснено, що практика органів держави не є самостійною формою права, але може такі форми створювати – правовий звичай, правовий прецедент тощо. Також вона може творити квазіправові явища – домовленості владних суб’єктів, чиновницькі узвичаєння та ін. Визначено критерії розмежування правового звичаю та правового прецеденту: суб’єкти, характер правотворчої практики, інтенсивність такої практики, обґрунтування чинності та змісту, рівень визначеності та формалізації, а також простір юридичної дії. Правовому звичаю притаманна загальна суспільна практика, що полягає в кількаразовому повторенні певних дій чи утриманні від них широким колом суб’єктів. Натомість правовий прецедент формується спеціальною практикою компетентного органу влади в ході правозастосування, яка найчастіше виражається в конкретному судовому чи адміністративному рішенні.
Виявлено, що ділова практика здатна створювати шляхом усталеності два базові типи правил для контрагентів договору – правові звичаї та правила персональної ділової практики. Перші з них характеризуються загальністю і за юридичними наслідками прирівнюються до норм, що містяться в законодавстві. Натомість другі зобов’язують тільки конкретних контрагентів, а тому є рівносильними умовам договору, укладеному між ними. Використання терміну «звичай» для окреслення правил, утворених персональною діловою практикою, не тільки суперечить його природі, але й породжує термінологічний дисбаланс у зобов’язальному праві
Посилання
- Bedrii, M. (2018). Main and additional features of the legal custom in the context of the search for its definition. ScienceRise: Juridical Science, 1 (3), 25–33. https://doi.org/10.15587/2523-4153.2018.127214
- Magaziner, Ia. M. (2006). Izbrannye trudy po obshchei teorii prava. Saint-Peterburg: Iuridicheskii tcentr Press, 352.
- Shemshuchenko, Yu. S., Yushchyk, O. I. (2010). Dzherela konstytutsiinoho prava Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 712.
- Sav’iak, O. V. (2008). Pravovyi zvychai u systemi dzherel konstytutsiinoho prava Ukrainy. Kyiv, 219.
- Studnicki, F. (1949). Działanie zwyczaju handlowego w zakresie zobowiązań z umowy. Prace komisji prawniczej. Nr. 4. Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 153.
- Zherebtcov, A. N., Chaban, E. A. (2013). Administrativnoe obyknovenie i ego znachenie dlia pravoprimenitelnoi praktiki. Obshchestvo i pravo, 3 (45), 225–230.
- Bedrii, M. M., Syrko, M. V.; Kiselychnyk, V. P. (Ed.) (2018). Teoretychni osnovy administratyvnoho prava. Lviv: Spolom, 120.
- Marchenko, M. N. (2007). Problemy obshchei teorii gosudarstva i prava. Vol. 2. Pravo. Moscow: Prospekt, 760.
- Wróblewski, J. (1989). Zasady tworzenia prawa. Warszawa: PWN, 179.
- Bedrіi, M. (2020). Pravovii zvichai і pravovii pretcedent: okremі aspekti spіvvіdnoshennia. Problemi derzhavotvorennia і zakhistu prav liudini v Ukrainі. Ch. 1. Lvіv, 75–79.
- Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 No. 435-IV (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 40-44, St. 356.
- Chubatyi, M. (1947). Ohliad istorii ukrainskoho prava. Istoriia dzherel ta derzhavnoho prava (Zapysky za vykladamy na Tainim Ukrainskim universyteti u Lvovi rr. 1920-1923). Ch. I. Miunkhen: UVU, 88.
- Preisner, A., Trzciǹski, J. (1997). Zwyczaj i prawo zwyczajowe. Charakter i strukura norm Konstytucji. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 185–195.
- Safjan, M.; Safjan, M. (Ed.) (2007). Zwyczaj jako źródło prawa prywatnego. System prawa prywatnego. Vol. 1. Prawo cywilne część ogólna. Warszawa: CH Beck, 215–236.
- Kelzen, H. (2004). Chyste pravoznavoznavstvo. Kyiv: Yunivers, 496.
- Dobrov, O. (1928). Pravoutvorennia bez zakonodavtsia (narysy z teorii dzherel prava). Chastyna persha. Zvychaieve pravo. Pratsi komisii dlia vyuchuvannia zvychaievoho prava Ukrainy. Kyiv: VUAN, 2, 295–415.
- Pecyna, M. (2009). Naruszenie zobowiązania w świetle harmonizacji prawa zobowiązań. Studium prawnoporównawcze. Warszawa: Wolters Kluwer Polska, 469.
- Koźmiǹski, L. (1948). Zwyczje handlowe. Kupno-sprzedaż. Warszawa: Trzaska, Evert i Michalski, 172.
- Regelsberger, F. (1893). Pandekten. Leipzig, 717.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Marian Bedrii
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
