СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СЛУЖБОВІ ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СТВОРЕНІ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ

Анотація

Стаття присвячена наступним аспектам питання визначення осіб, що є суб’єктами права інтелектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності (далі – ОПІВ), створені у вищих навчальних закладах України (далі – ВНЗ). По-перше, досліджено проблему, пов’язану з визначенням особи, що є роботодавцем для працівників та керівників ВНЗ. Вказана проблема зумовлена термінологічним дисбалансом, що існує між нормами законодавства у сфері інтелектуальної власності та нормами трудового і освітнього законодавства в частині визначення того, хто є іншою ніж працівник стороною трудового договору (безпосередньо юридична особа чи її власник або уповноважений ним орган) і відповідно потенційним суб’єктом права інтелектуальної власності на «службові» ОПІВ, в тому числі й на ті, що створені у ВНЗ. По-друге, розглянуто питання можливості держави, Автономної республіки Крим (далі – АРК), територіальної громади бути суб’єктом права інтелектуальної власності на службові ОПІВ, створені у державних, комунальних ВНЗ та ВНЗ, що знаходяться у власності АРК (далі разом – публічні ВНЗ), завдяки тому, що вказані учасники цивільних відносин є власниками майна зазначених видів ВНЗ. За результатами проведеного дослідження встановлено коло осіб, що є роботодавцями для працівників та керівників ВНЗ. Крім того, встановлено, хто з цих осіб може бути суб’єктом права інтелектуальної власності на службові ОПІВ, створені у ВНЗ, а хто ні. Також встановлено, що до кола суб’єктів права інтелектуальної власності на службові ОПІВ, створені у ВНЗ, не входять держава, територіальні громади та АРК, навіть не зважаючи на те, що останні є власниками майна публічних ВНЗ. Запропоновані зміни  до статті 21 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про вищу освіту».