Політико-правові чинники українсько-китайських відносин стратегічного партнерства

Анотація

У статті досліджено еволюцію українсько-китайських взаємин на предмет впливу політико-правових чинників на їх стан та розвиток торговельно-економічних відносин. Визначено п’ять етапів розвитку відносин між країнами, які змінювалися внаслідок активізації або уповільнення політичного діалогу, характеризувалися власною формулою співробітництва та завжди залишалися дружніми. Політичних непорозумінь між державами не було, хоча певні етапи уповільнення відносин мали місце та переважно були пов’язані з відсутністю політичного діалогу на вищому рівні через зміну пріоритетів зовнішньої політики України у 2005‒2010 рр. та у 2014‒2016 рр. Встановленню у 2011 р. відносин стратегічного партнерства передували відносини взаємовигідного співробітництва, довгострокового, потім конструктивного партнерства. Наразі стан українсько-китайських відносин декларується як стратегічне партнерство та стратегічний пріоритет з перспективою переростання до політичної взаємодії на міжнародній арені, що забезпечується достатньою нормативно-правовою базою. Досягненню політико-правового порозуміння між сторонами сприяло відновлення політичного діалогу між Україною і Китаєм у 2017 році, на черзі – просування торговельно-економічного співробітництва, яке поки не досягло свого історичного піку 2013 року та має нові перспективи. Інструментом для поглиблення партнерських відносин між державами є всебічна участь України в китайській глобальній ініціативі «Один пояс, один шлях», для чого необхідно диверсифікувати форми співробітництва, розширити коло інвестиційних проектів, визначити умови створення спільної зони вільної торгівлі тощо. Визначено, що наслідування єдиного принципу функціонування нового Шовкового шляху ‒ «взаємної користі та спільного виграшу» ‒ дозволить знизити вплив політико-правових чинників на торговельно-економічне співробітництво.