Стратегічні програми соціально-економічного розвитку як головний елемент ефективного формування людського потенціалу

Анотація

У статті запропоновано авторське тлумачення розвитку людського потенціалу як рушійної сили особистого і соціального прогресу, що являє собою динамічний процес змін кількісних і якісних характеристик людських ресурсів. Метою даного дослідження є визначення більш чіткого взаємозв’язку формування і розвитку людського потенціалу та соціально-економічного розвитку та виокремлення методологічних підходів до розбудови відповідних програм розвитку. Для досягнення указаної мети автором було досліджено співвідношення понять «соціально-економічний розвиток», «людський потенціал» та «формування і розвиток людського потенціалу». Уточнено положення щодо змістовного наповнення людських ресурсів і людського потенціалу як здібностей і можливостей людини, що стають базою для створення відповідних умов у суспільному виробництві задля динамічного людського розвитку. Обґрунтовано, що у методологічному аспекті при формуванні програм соціально-економічного розвитку доцільно розмежувати соціальний розвиток як головну мету цих програм, а економічний розвиток – як засіб досягнення указаної мети при одночасному взаємовпливі цих складових. Запропоновано розглядати системну трансформацію управління розвитком людських ресурсів як основну складову формування передумов для нагромадження людського потенціалу та розвитку суспільного виробництва. Визначено основні складові оновленої системи управління розвитком людських ресурсів, а саме, цілі, принципи та рівні розбудови, функції управлінського впливу. Обґрунтовано, що основною метою програм соціально-економічного розвитку має бути безперервний розвиток людини як носія людського потенціалу, а використання інноваційності, комплексності, орієнтації на знання – як принципів їхньої розбудови на тлі організаційного, системного і гуманістичного підходів.