КЛАСИФІКАЦІЙНА СХЕМА ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ПРОРОДИ ФЕНОМЕНА ДОКУМЕНТА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2409-9805.3.2019.187917Ключові слова:
документ, класифікація документів, класифікаційна схема документів.Анотація
Метою роботи є вивчення методологічних підходів до складання класифікаційних схем документів. Методологіядослідження полягаєувикористаннізагальнонауковихметодівіспеціальних методик: аналізу, синтезу, порівняльного і логічного методів, методу візуалізації результатів дослідження. Застосування аналізу, синтезу, порівняльного і логічного методів дало змогу визначити методологічні принципи класифікації документів, здійснити порівняльний аналіз провідних концепцій класифікації документів, визнаних в українському загальному документознавстві. За допомогою методу візуалізації результатів дослідження було зіставено провідні видові класифікації документів за особливостями знакових засобів фіксації та передавання інформації, за особливостями носія інформації, за інформаційним складником, за обставинами побутування у зовнішньому середовищі.
© Комова М.В.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в статті здійснено порівняльний аналіз провідних концепцій класифікації документів, визнаних в українському загальному документознавстві. Висновки. Схеми класифікації відображають єдність чи близькість поглядів українських науковців на природу документа як соціально-комунікаційного феномена, на класифікаційні ознаки та види документів. Авторські класифікаційні схеми мають особливості щодо визначення фасетів, видового різноманіття документів, формуючи у своїй єдності повний аналітичний продукт. Принципова відмінність концепцій полягає у визначенні статусу семіотичної компоненти документа.
Посилання
Бездрабко В.В. Документознавство в Україні : інституціоналізація та сучасний розвиток : монографія. Київ : Четверта хвиля, 2006. 720 с.
Бездрабко В.В. Управлінське документознавство : навч. посіб. Київ, 2006. 207 с.
Климчук Л.В. Класифікація документів: досвід, історіографічний аналіз // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2013. № 3. С. 44–47.
Комова М.В. Документальна та інтерпретаційна природа контенту в соціальних комунікаціях. Львів : Тріада-плюс, 2014. 384 с.
Кулешов С. Г. Документознавство : історія, теоретичні основи. Київ, 2000. 161 с.
Кулешов С. Г. Управлінське документознавство. Київ, 2003. 57 с.
Кушнаренко Н. Н. Документоведение : учебник. Київ : Знання, 2007. 406 с.
Стрішанець Н. Класифікація в електронному середовищі // Бібліотечний вісник. 2010. № 5. С. 34–43.
Швецова-Водка Г.М. Документознавство : навч. посіб. Київ : Знання, 2007. 398 с.
Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги : навч. посіб. Київ : Знання, 2014. 405 с.
Швецова-Водка Г.М. Типологія документа : навч. посіб. Київ : Кн. палата України, 1998. 80 с.
Шевченко О.В. Визначення місця електронного документа в електронній комерції // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2015. № 4. С. 63–67.
Шевченко О.В. Розвиток торговельної документації в Україні: документознавчий аспект. Полтава : Копі-центр, 2016. 319 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Мaria Komova
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
