МОЦАРТІАНСЬКІ СТИЛЬОВІ ВИМІРИ ВЕЛИКОЇ СОНАТИ ДЛЯ ГІТАРИ І ФОРТЕПІАНО Н.ПАГАНІНІ

Автор(и)

  • Антон Ялоза

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190629

Ключові слова:

гітарне мистецтво, бідермайєр, романтизм, моцартіанство, бахіанство в музиці.

Анотація

Метою роботи є теоретичне узагальнення через стильовий компаративний аналіз Великої сонати для гітари і
фортепіано Н.Паганіні сутності бідермайєрівських і романтичних торкань у засобах вираження, усвідомлюючи
реалії розмежування італійського й німецького художнього світу у ХІХ ст. Методологічною основою дослідження
виступає інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні з виділенням вищевідміченого стильового компаративу і
герменевтичного ракурсу його, як це маємо у працях О.Рощенко, О.Маркової, О.Муравської та ін. провідних
музикознавців. Наукова новизна праці, по-перше, зумовлена оригінальністю теоретичної ідеї перетинів
романтизму і бідермайєра у творчості Н.Паганіні, а, по-друге, вперше в музикознавчих здобутках України
предметом дослідження стала Велика соната для гітари й фортепіано генія італійської музики ХІХ сторіччя.
Висновки. Композиція Н.Паганіні демонструє показову для періоду бідермайєра як мистецтва Реставрації
принципову опору на моцартіанське мислення, що відмежовується від пробетховенської солідарізації з позиціями
Й.С.Баха. Опора на стильові ознаки музики Моцарта закономірні в межах італійського бідермайєра, налаштованого
на вбирання салонних типологій вираження й національних рис останнього, показником яких стає сама речовість
гітарного камерного звучання і вписаність гітарної гри у мистецький вжиток Італії, особливо що стосується
італійського Півдня, з яким біографічно споріднений Паганіні.

Посилання

Андросова Д.В. Символизм и поликлавирность в фортепианном исполнительстве ХХ в.

Монография. Одесса: Астропринт, 2014. 400 с.

Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва – Ленинград, Музыка, 1971, 379 с.

Барбье П. История кастратов. С.-Петербург: Издат. Ивана Лимбаха, 2006. 303 с.

Бальтазар Г.фон, Барт К., Кюнг Г. Богословие и музыка. Три речи о Моцарте. Москва,

Библейско-Богословский институт св.апостола Андрея. 149 с.

Гудман Ф. Магические символы. Москва, 1995. 289 с.

Епишин А.В. Магия музыки барокко: итальянская трио-соната. Санкт-Петербург, Композитор., 2006.

с.

Маркова Маркова Е. Проблемы музыкальной культурологии. Одесса, Астропринт, 2012. 164 с.

неоевроп. С. 99-134

Муравська О. Нариси з історії зарубіжної музичної культури. Вип.1. Одеса: Друкарський дім, 2010. –

с. 145-176

Недева-Илиева Н.Я. Концернаят репертоар по китарнато и музикалнато развитие на ученика.

Автореферат на дисертация… на нучната степен «доктор» 05.08.02 – Музикознание и музикално изкуство.

София 2016. 60 с.

Полянская Т.П. Трио-соната как жанровый феномен VII-XVIII ст. канд.дисс., специальность 17.00.03

– музыкальное искусство, ОНМА им. А. В. Неждановой, Одесса, 2016. 163 с.

Соната [В. Бобровский Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах. Гл.ред. Ю.Келдыш. Т. 5 СИМОН-

ХЕЙЛЕР. Москва: Сов. энциклопедия, 1981. С. 193 – 200.

Хохловкина А. Западноевропейская опера. Конец XVIII – первая половина ХІХ века. Очерки.

Москва, Гос.муз.издат., 1962. 368 с.

Нeusler H. Das Biedermeier in der Musik. Die Musikforschung. XII Jahrgang. Basel-Kassel, Barenreiter

Verlag, 1959, S.422-431.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-03-26

Номер

№ 2 (2019)

Розділ

Мистецтвознавство

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.