МОЦАРТІАНСЬКІ СТИЛЬОВІ ВИМІРИ ВЕЛИКОЇ СОНАТИ ДЛЯ ГІТАРИ І ФОРТЕПІАНО Н.ПАГАНІНІ

Authors

  • Антон Ялоза

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190629

Keywords:

гітарне мистецтво, бідермайєр, романтизм, моцартіанство, бахіанство в музиці.

Abstract

Метою роботи є теоретичне узагальнення через стильовий компаративний аналіз Великої сонати для гітари і
фортепіано Н.Паганіні сутності бідермайєрівських і романтичних торкань у засобах вираження, усвідомлюючи
реалії розмежування італійського й німецького художнього світу у ХІХ ст. Методологічною основою дослідження
виступає інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні з виділенням вищевідміченого стильового компаративу і
герменевтичного ракурсу його, як це маємо у працях О.Рощенко, О.Маркової, О.Муравської та ін. провідних
музикознавців. Наукова новизна праці, по-перше, зумовлена оригінальністю теоретичної ідеї перетинів
романтизму і бідермайєра у творчості Н.Паганіні, а, по-друге, вперше в музикознавчих здобутках України
предметом дослідження стала Велика соната для гітари й фортепіано генія італійської музики ХІХ сторіччя.
Висновки. Композиція Н.Паганіні демонструє показову для періоду бідермайєра як мистецтва Реставрації
принципову опору на моцартіанське мислення, що відмежовується від пробетховенської солідарізації з позиціями
Й.С.Баха. Опора на стильові ознаки музики Моцарта закономірні в межах італійського бідермайєра, налаштованого
на вбирання салонних типологій вираження й національних рис останнього, показником яких стає сама речовість
гітарного камерного звучання і вписаність гітарної гри у мистецький вжиток Італії, особливо що стосується
італійського Півдня, з яким біографічно споріднений Паганіні.

References

Андросова Д.В. Символизм и поликлавирность в фортепианном исполнительстве ХХ в.

Монография. Одесса: Астропринт, 2014. 400 с.

Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва – Ленинград, Музыка, 1971, 379 с.

Барбье П. История кастратов. С.-Петербург: Издат. Ивана Лимбаха, 2006. 303 с.

Бальтазар Г.фон, Барт К., Кюнг Г. Богословие и музыка. Три речи о Моцарте. Москва,

Библейско-Богословский институт св.апостола Андрея. 149 с.

Гудман Ф. Магические символы. Москва, 1995. 289 с.

Епишин А.В. Магия музыки барокко: итальянская трио-соната. Санкт-Петербург, Композитор., 2006.

с.

Маркова Маркова Е. Проблемы музыкальной культурологии. Одесса, Астропринт, 2012. 164 с.

неоевроп. С. 99-134

Муравська О. Нариси з історії зарубіжної музичної культури. Вип.1. Одеса: Друкарський дім, 2010. –

с. 145-176

Недева-Илиева Н.Я. Концернаят репертоар по китарнато и музикалнато развитие на ученика.

Автореферат на дисертация… на нучната степен «доктор» 05.08.02 – Музикознание и музикално изкуство.

София 2016. 60 с.

Полянская Т.П. Трио-соната как жанровый феномен VII-XVIII ст. канд.дисс., специальность 17.00.03

– музыкальное искусство, ОНМА им. А. В. Неждановой, Одесса, 2016. 163 с.

Соната [В. Бобровский Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах. Гл.ред. Ю.Келдыш. Т. 5 СИМОН-

ХЕЙЛЕР. Москва: Сов. энциклопедия, 1981. С. 193 – 200.

Хохловкина А. Западноевропейская опера. Конец XVIII – первая половина ХІХ века. Очерки.

Москва, Гос.муз.издат., 1962. 368 с.

Нeusler H. Das Biedermeier in der Musik. Die Musikforschung. XII Jahrgang. Basel-Kassel, Barenreiter

Verlag, 1959, S.422-431.

Published

2019-03-26

Issue

Section

Мистецтвознавство