ХОРЕОГРАФІЧНІ РЕФЛЕКСІЇ ТВОРІВ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ (В. ГУБАРЕНКА, М. СКОРИКА ТА Є. СТАНКОВИЧА) У ПОСТАНОВКАХ А. ШЕКЕРИ ТА Р. ПОКЛІТАРУ

Анотація

Метою статті є аналіз хореографічних рефлексій творів українських композиторів В. Губаренка, М. Скорика та Є. Станковича у постановках А. Ф. Шекери та Р. В. Поклітару. Методологія статті побудована на засадах комплексного міждисциплінарного підходу, який дозволяє у процесі дослідження звертатись до надбань культурології, філософії, мистецтвознавства, історії культури, історії та теорії хореографічного мистецтва. Було використано такі наукові методи як історико-порівняльний метод застосований для здійснення огляду розвитку національного хореографічного мистецтва у 1960-1991 році, за допомогою методу аналізу було розкрито сутність основних постановок А. Шекери на твори українських композиторів, метод герменевтики дозволив ґрунтовніше розглянути філософську інтерпретацію людського буття у хореографічній постановці Р. Поклітару «Перехрестя».  Науковою новизною статті є розкриття рефлексії  творів видатних українських композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ століття В. Губаренка, М. Скорика та Є. Станковича у хореографічних постановках відомих українських балетмейстерів А. Шекери як представника класичного балету та Р. Поклітару як втілення сучасного танцю. Висновки. Таким чином, українське хореографічне мистецтво другої половини ХХ-початку ХХІ століття здійснювало спроби синтезу сучасних хореографічних тенденцій з елементами національної культури, залучаючи нову генерацію композиторів, які відходили від канонічних класичних стандартів у музиці та вкладали у свої твори проблеми сенсу людського буття та екзистенціальну проблему особистості, а саме В. Губаренка, М. Скорика та Є. Станковича. Ця тенденція охопила класичний балет, який представлений творчістю А. Шекери («Цвіт папороті», «Каменярі», «Камінний гість» ) та сучасний танець – Р. Поклітару та його балет-триптих «Перехрестя» на скрипкові концерти М. Скорика.