УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЙ

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні алгоритму дій музейних установ та органів виконавчої влади у сфері культури, спрямованих на уникнення ризиків та захист музейних колекцій від негативних впливів внутрішніх та зовнішніх загроз. Методи дослідження. Основою вибору методів студіювання постали засади системності та комплексного підходу до вивчення наукової проблеми. У дослідженні використано метод документального аналізу і синтезу, співставлення, що дало змогу простежити правовий механізм формування концептуальної моделі та послідовність виконання завдань захисту музейних колекцій. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі не одержала всебічного й об’єктивного висвітлення. Обґрунтовано ідею, яка полягає у тому, що захист музейних колекцій передбачає підготовку та реалізацію комплексних заходів спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки діяльності музею, моніторинг та оцінку ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу з метою запобігання нанесення непоправної шкоди культурним цінностям, що зберігаються у музейних фондах. Висновки. Музей є частиною загальнодержавної системи реагування на зовнішні та внутрішні загрози та відноситься до числа установ об’єктової ланки територіальної підсистеми. Організація роботи з управління ризиками у сфері захисту музейних колекцій залежить від кількості працюючих та відвідувачів. Діяльність щодо захисту музейних колекцій поділяється на етапи повсякденного функціонування, підвищеної готовності до виникнення ризику загроз, надзвичайної ситуації, надзвичайного та військового стану. Констатується, що комплексний підхід у вирішенні питання управління ризиками дає змогу убезпечити музейні колекції від ризиків внутрішніх та зовнішніх загроз.