Наукові основи оптимізації використання й охорони земель в умовах дії водної та вітрової ерозій

Анотація

У статті висвітлено обґрунтування теоретико-методологічних засад оптимізації використання та охорони земель в умовах дії водної та вітрової ерозій. Сформовано методичні підходи щодо створення інформаційної бази для регіонального виокремлення земель гіршої якості, які можуть бути інвестиційно привабливими для несільськогосподарського використання. Обґрунтовано, що одним із головних чинників дестабілізації екологічної ситуації в сільськогосподарському землекористуванні є надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території, зокрема в зонах Степу та Лісостепу. Ці процеси не мали ні економічного, ні екологічного обґрунтування щодо збалансованості структури земельних угідь як загалом в Україні, так і в регіональних формуваннях. Набувають подальшого розвитку деградаційні процеси, які нелокалізовані та стають загрозливим явищем. Особливо посилюється дія водної та вітрової ерозій, що мають чітко виражений регіональний характер. Для зони Степу суттєвим чинником, що призводить до зменшення розвитку як водної, так і вітрової ерозії, є різні методи максимуму проективного покриття штучних агроценозів (липень–серпень) та пік зливової активності (травень–червень). У таких умовах ґрунтовий покрив найбільш піддатливий до негативної дії ерозійних процесів, що значно посилює деградацію земель і знижує продуктивну спроможність земельних ресурсів. Указане обумовлює необхідність системного підходу до розроблення комплексу протиерозійних заходів і здійснення їх із застосуванням як економічного стимулювання, так і відповідних штрафних санкцій. У статті приділяється значна увага підвищенню продуктивності землеробства на основі застосування високоефективних заходів щодо захисту і зберігання екологічної рівноваги в навколишньому середовищі. Зокрема, переходу на контурно-меліоративну організацію території, яка передбачає диференціацію використання орних земель за відповідними технологічними параметрами (ухил в град. схилів) та екологічними даними (площинний змив у т/га), дає можливість не тільки зберегти ґрунти від деградації, але й на 10–15% підвищити продуктивність полів (3,0 тис. га). Упровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій протиерозійного обробітку ґрунту забезпечує розширене відтворення ґрунтової родючості. Велике значення в боротьбі з водною ерозією надається різним гідротехнічним спорудам (швидкотокам, валам, валам-терасам, валам-каналам) та полезахисним лісосмугам (поздовжнім і поперечним).