Трансформація методологічних засад оцінки кліматичних загроз в агросфері

Анотація

До цілей статті віднесено: систематизацію кліматичних змін та стислу характеристику їхніх проявів і наслідків; аналіз формування суспільно-політичного та наукового світогляду щодо кліматичних змін; дослідження існуючих моделей клімату й концепції реагування на кліматичні зміни, зокрема адаптації; розроблення рекомендацій щодо виявлення зон, придатних до життя та сільськогосподарської діяльності з урахуванням кліматичних загроз. У сучасному міжнародному політичному та науковому дискурсі виокремлюються два ключові підходи до пояснення причин глобальних кліматичних змін, причому один із них має виразну домінанту. Переважна більшість дослідників дотримується позиції, згідно з якою антропогенний чинник є визначальним: інтенсивна господарська діяльність людини, що супроводжується зростанням викидів CO2 та інших парникових газів, призводить до посилення парникового ефекту. Водночас альтернативні концепції, представлені частиною науковців-природничників, пов’язують кліматичну варіабельність із природними процесами — зокрема, біотичними механізмами, змінами сонячної активності, тектонічною динамікою та вулканізмом. Зроблено висновок, що твердження про те, що кліматичні зміни є закономірним процесом розвитку планети Земля і не залежать від існування людей та їхньої діяльності, є більш реалістичним і має бути покладено в основу методології адаптації сільського господарства до цих змін. Відзначено, що важливою складовою сучасних методологічних доробок є моделювання та прогнозування кліматичних змін. Надано стислу характеристику моделей клімату, які набули найбільшого визнання: EUROPAMODELL, ECHAM4, RЕМО, RegCM3, HIRLAM, RCA3. Констатовано, що за ініціативи Міжурядової групи експертів зі зміни клімату в межах проєктів взаємопорівняння моделей Всесвітньої програми досліджень клімату (CMIP5, CMIP6) здійснювалося встановлення стандартів і сценаріїв для кліматичних прогнозів. Зроблено акцент на тому, що моделі RCP 4.5 і RCP 8.5 були взяті як базові для кліматичних та економічних прогнозів у сільському господарстві багатьма науковцями різних країн світу. Показано, що моделі адаптації сільськогосподарського виробництва до кліматичних змін мають ґрунтуватися на аналізі фактичних змін клімату в регіоні та країні (а не тільки підвищення температури внаслідок СО2), прогнозі ураження території України кліматичними катастрофами (землетрусами, повенями, торнадо, смерчами) і варіювати відповідно до сценаріїв розвитку подій залежно від проявів цих катастроф та їхніх наслідків. Представлено загальні висновки щодо зміни клімату для України відповідно до чотирьох сценаріїв RCP. Зокрема, відзначено, що найбільше скорочення сільськогосподарського виробництва до 2070 р. через зміну клімату можливе в зоні Степу: ймовірне скорочення обсягів виробництва пшениці на 11% за сценарію RCP 4.5, та на 18% за сценарію RCP 8.5. Розглянуто стійкість сільських територій до кліматичних загроз у форматі рекомендацій, що впливатиме на перспективи розвитку агробізнесу та існування агросфери загалом.