ОСОБЛИВОСТІ НАКОПИЧЕННЯ ФТОРУ У ҐРУНТІ І РОСЛИНАХ У ЗОНІ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕНЕЗУ

Автор(и)

  • Л. І. Коноваленко Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, Україна
  • О. О. Вінюков Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, Україна
  • О. Б. Бондарева Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН, Україна

DOI:

https://doi.org/10.33730/2310-4678.3.2018.190381

Ключові слова:

техногенні джерела, фтор, ґрунт, уміст водорозчинного фтору, гранично допустима концентрація, сільськогосподарські рослини, вегетативна маса, зерно

Анотація

Статтю присвячено вивченню особливостей накопичення фтору у ґрунті і рослинах у зоні
впливу техногенезу. Актуальність дослідження фтору у ґрунті обумовлена властивостями цього
елемента через трофічні ланцюги негативно впливати на здоров’я людини. Мета досліджень полягала
у визначенні техногенних джерел надходження фтору в сільгоспугіддя Донецької обл. та вивченні
чинників, які впливають на шляхи і рівні накопичення фтору у ґрунті і рослинах. Методична
основа дослідження базується на таких методах, як: польовий, лабораторний, вимірювальний,
розрахунково-порівняльний, графічне відображення даних. Поряд із загальновідомими методами
використовували деякі спеціальні: аналізу і синтезу. Дослідження проводилися з використанням
атестованих та стандартизованих в Україні методик і методичних підходів. Аналітичні ви-
мірювання вмісту фтору здійснювали в зразках соломи, зерні та ґрунті, який відбирали з орного
шару одночасно з рослинними зразками. Відбір ґрунту та рослинних зразків проводили з орного
шару згідно з діючими вимогами і рекомендаціями. Статистичну обробку результатів проводили
за Б.А. Доспєховим.
На основі аналізу статистичних даних стосовно викидів промислових підприємств визначено,
що техногенними джерелами забруднення фтором агроландшафтів Донецької обл. є металургія і
енергетика. Ці підприємства щорічно здійснюють викиди в навколишнє природне середовище близь-
ко 200 т фтору. У межах до 5 км від джерела емісії концентрація водорозчинної форми у ґрунті
перевищує ГДК (10 мг/кг) від 1,5 до 3 разів. З віддаленням уміст розчинних форм знижується. За
межами техногенного впливу (10–15 км) концентрація водорозчинної форми фтору у ґрунті майже
не перевищує ГДК. Встановлено, що найбільше фтору міститься у вегетативній масі рослин, а
найменше — у зерні. Високою чутливістю до фтору характеризується ячмінь ярий і кукурудза,
в яких уміст фтору перевищував допустимий норматив у 2–2,5 раза. Менш чутливими до фтору
виявились пшениця озима і соняшник. Уміст елемента в зерні цих культур не перевищував норму
або балансував на межі ГДК. Не зафіксовано перевищення нормативного вмісту фтору (15 мг/кг)
і у побічній продукції досліджуваних сільськогосподарських культур.

Біографії авторів

Л. І. Коноваленко, Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН

кандидат хімічних наук

О. О. Вінюков, Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН

кандидат сільськогосподарських наук

О. Б. Бондарева, Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція НААН

кандидат технічних наук,
старший науковий співробітник

Номер

Розділ

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА