До питань методології формування екологічної політики в Україні

Анотація

Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги в Україні є конституційним обов’язком держави. Тому сформована парадигма розгляду проблем охорони природи в Україні зорієнтована на розширення сфери застосування методів державного регулювання. Методологічною основою сучасного підходу до формування екологічної політики є колективістська система цінностей і гносеологічна впевненість у можливості забезпечення її результативності та ефективності. У статті показано, що в основі так званих “провалів” держави лежить саме гносеологічний чинник: державний апарат за своєю суттю неспроможний оволодіти тим обсягом актуальної інформації, який необхідний для прийняття довгострокових правильних рішень. Метою статті є розгляд недержавних механізмів вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони природи. На противагу сучасному підходу розглядаються можливі шляхи вирішення зазначених проблем через розкриття потенціалу ринку. Зокрема, зменшення негативних зовнішніх економічних ефектів та інформаційної асиметрії в умовах вільного ринку досягається завдяки вдосконаленню інституту приватної власності та розкриттю можливостей конкурентного ціноутворення. Свобода виявлення приватної ініціативи сприяє реалізації приватних природоохоронних проєктів. Конкуренція є тим зовнішнім чинником, який змушує власника природних ресурсів до їх ефективного використання. Зацікавленість власника природних ресурсів у зростанні їхньої вартості сприяє їх збереженню та раціональному використанню. Нинішнє загострення проблеми збереження природної родючості ґрунтів в Україні розглядається як закономірний результат ведення сільського господарства переважно на орендованих землях. У статті також актуалізується проблема зростання екологічних ризиків унаслідок тенденції до концентрації землеволодіння та землекористування в Україні. Наголошується, що під час пошуку шляхів вирішення проблем охорони навколишнього середовища необхідно насамперед розглядати всі альтернативні варіанти з опорою на ринковий механізм або з можливістю передачі їх вирішення на регіональний рівень чи рівень місцевих громад.