Вікові варіації магнітного поля Землі на Північноамериканській тектонічній плиті
DOI:
https://doi.org/10.24028/gj.v44i2.256268Ключові слова:
вікова варіація, сонячна активність, геомагнітна активність, магнітосферні та іоносферні джерелаАнотація
Показано, що зміна сонячної та геомагнітної активності відображається у змінах величини вікової варіації (ВВ) на Північноамериканській тектонічній плиті. Варіації ВВ найліпше виявляються близько максимумів сонячної активності. ВВ змінює знак або досягає екстремальних значень у роки екстремумів сонячної активності. Виділено дипольну та недипольну частини поля ВВ, дипольну частину виявлено у межах усієї плити. Із збільшенням широти обсерваторії (середні та високі широти) вплив джерела ВВ недипольного походження підвищується. Період цього джерела близько 22 років, на низькоширотних обсерваторіях його вплив незначний.
У XX—XXI циклах сонячної активності внесок недипольної частини поля ВВ малопомітний на досліджуваних обсерваторіях, імовірно, через вплив джерка ВВ у 1979 р., проте у XXII—XXIV циклах сонячної активності внесок у ВВ недипольного джерела максимальний.
За даними обсерваторії «Мінук» та інших виділено 100-річний цикл вікової варіації з початком у 1920-ті роки. Максимум циклу спостерігався у 1960-ті роки, цикл закінчився близько 2013 р. Показано, що швидкості зміни ВВ(Т) на магнітних полюсах антикорелюють. На західній частині Північноатлантичної плити у ВВ(Т) виділено компоненту недипольного походження, однак на широтах менш як 48° ця компонента зменшується за амплітудою і мало проявляється. Поле атлантичного фокусу ВВ виявляється слабо. На низько- і середньоширотних обсерваторіях східної частини плити ВВ чітко відображають динаміку від’ємного атлантичного фокусу, тобто внутрішніх джерел. «Активізація» атлантичного фокусу ВВ відбулась у непарні цикли сонячної активності із збільшенням кількості рекурентних геомагнітних збурень та напрямком ВМПС від Сонця, що засвідчує вплив ВМПС на динаміку цього фокусу.
Посилання
Golovkov, V.P., &Simonyan, A.O. (1989). The Jerks in Geomagnetic Secular Variations in the Interval of Years 1930—1980. Geomagnetizm i Aeronomiya, 29(1), 164—167 (in Russian).
Kalinin, Yu.D. (1984). Secular geomagnetic variations. Novosibirsk: Nauka, 160 p. (in Russian).
Maksymchuk, V.Yu.,Gorodys’kyj, Yu.M., & Kuznjecova, V.G. (2001). The dynamics of the anomalous magnetic field of the Earth. Lviv: Evrosvit, 308 p. (in Ukrainian).
Orlyuk, M.I., Sumaruk, T.P., Sumaruk, Yu.P., & Romenets, A.A. (2014). Valuation of induction current contribution to the secular variation of geomagnetic field (according to the data of Ukrainian geomagnetic observatories). Geophysical Journal, 36(2), 111—119. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v36i2.2014.116124 (in Ukrainian).
Obridko, V.N., Golyshev, S.A., & Levitin, A.E. (2004). Relation between the structure of the large-scale solar magnetic field in the activity cycles and IMF governing geomagnetic activity. Geomagnetizm i Aeronomiya, 44(4), 449—552 (in Rus-sian).
Orlov, V.P., Ivchenko, M.I., Bazarzhapov, A.D., & Kolomijceva, G.I. (1968). The age-old course of the magnetic field for the 1960 — 1965 period. Moscow: IZMIRAN, 70 p. (in Russian).
Rotanova, N.M. Papitashvili, N.E. & Pushkov, A.N. (1982). Spatio-temporal analysis of 60-year variations according to the data of the world network of observatories. Geomagnetizm i Aeronomiya, 12(5), 8429—851 (in Russian).
Sumaruk, T.P., & Sumaruk, P.V. (2021). Dependence of the velocity changes of secular variations on the position of obser-vatory and time. Geophysical Journal, 43(3), 181—192. https:// doi.org/10.24028/gzh.v43i3.236388 (in Ukrai¬nian).
Sumaruk, T.P., & Sumaruk, P.V. (2009). Quasi-biennial variations of the geomagnetic field. Dopovidi NAN Ukrayiny, (1), 114—116 (in Uk¬rai¬nian).
Sumaruk, T.P., & Sumaruk, P.V. (2018). Peculiarities of the geomagnetic fields secular variations at the 20th solar activity cycle. Geophysical Journal, 40(3), 179—191. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i3.2018.137199 (in Ukrainian).
Sumaruk, T.P., & Sumaruk, P.V. (2009). The recurrence of the geomagnetic activity and large scale magnetic field of the Sun. Kosmi¬chna nauka i technologii, 15(1), 56—60 (in Uk¬rai¬nian).
Chernogor, L.F. (2008). On the nonlinearity in nature and science. Kharkov: Kharkov V.N. Karazin National University, 528 p. (in Russian).
Shuman, V.N. (2015). Nonlinear dynamics, seismic activity and aerospace sounding systems. Geophysical Journal, 37(2), 38—55. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v37i2.2015.111302 (in Russian).
Janovskij, V.M. (1978). Terrestrial magnetism. Leningrad: LSU Publ., 591 p. (in Russian).
Domingos, J., Pais, M.A., Jault, D., & Mandea, M. (2019). Temporal resolution of internal magne¬tic field modes from satel-lite data. Earth Pla¬¬nets Space, 71, 2. https://doi.org/10.1186/s40623-018-0983-5.
Golovkov, V.P., Bodnar, T.N., Burdelnaya, I.A., & Yakovleva, S.U. (1997). Using satellite magnetic survey for spatial-temporal modeling of the geomagnetic secular variation. Journal of Geomagnetism and Geoelectricity, 49, 207—227. https://doi.org/10.5636/jgg.49.207.
Mandea, M. (2001). How well is the main field secular variation know? Contributions to Geophysics and Geodesy, 31(1), 233—243.
Orlyuk, M.I., & Romenets, A.A. (2020). Spatial-temporal change of the geomagnetic field: environmental aspect. Geophysi-cal Journal, 42(4), 18—38. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100. v42i4.2020.210670.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
1. Автори зберігають за собою авторські права на роботу і передають журналу право першої публікації разом з роботою, одночасно ліцензуючи її на умовах Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати дану роботу з обов'язковим зазначенням авторства даної роботи і посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі .
2. Автори зберігають право укладати окремі, додаткові контрактні угоди на не ексклюзивне поширення версії роботи, опублікованої цим журналом (наприклад, розмістити її в університетському сховищі або опублікувати її в книзі), з посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється розміщувати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в університетському сховище або на їх персональному веб-сайті) до і під час процесу розгляду її даними журналом, так як це може привести до продуктивної обговоренню, а також до більшої кількості посилань на дану опубліковану роботу (Дивись The Effect of Open Access).
