Особливості процесів конвекції та інтрузії вод на межі шару сірководневого зараження у Чорному морі в кліматичний період 1991—2020 років

Анотація

Порівняння сучасних гідрофізичних умов у Чорному морі з раніше аналізованим періодом 1903—1982 рр. виконано за матеріалами недавно створеного (1991—2020) кліматичного масиву середньомісячних термохалинних характеристик вод. Динаміку процесів у верхньому 150-метровому шарі (галокліні) Чорного моря оцінювали на підставі аналізу кліматичних матеріалів про вертикальний розподіл глибини залягання максимального градієнта солоності води, що інтерпретуються як верхня межа шару сірководню в Чорному морі. Для порівняння стану та сезонних коливань цієї характеристики при аналізі середньомісячних карт було виконано їх осереднення. За сучасними даними 1991—2020 рр. у відкритій частині моря виявлено більш інтенсивну інтрузію цих вод до горизонту 40 м, а в одному з районів (квадратів) навіть випадки природного виходу сірководню з глибини на поверхню. У часовій мінливості є чітко виражена піврічна циклічність, при цьому в сучасному розвитку процесів встановлено часове зміщення (зсув) на цілий сезон: у 1903—1982 рр. конвекція (опускання цих вод) відбувалась протягом осені—зими, а інтрузія (підйом) — весни—літа; у 1991—2020 pp. за такими ж кліматичними даними, конвекція проходила протягом зими—весни, а інтрузія — протягом літа—осені з максимальною глибиною залягання в період зимово-весняної конвекції та мінімальною — у період літньо-осінньої інтрузії вод. Осі зон північної та південної конвергенції тяжіють до відповідного узбережжя моря, а ось зони центральної дивергенції — до відкритих районів у його середній частині. Відмінності в глибині залягання між періодом конвекції та інтрузії в осях зон північної та південної конвергенції становили відповідно 21,5 та 17,5 м, а в осі зони центральної дивергенції — 7,5 м.