Про природу магнітного поля Землі
DOI:
https://doi.org/10.24028/gj.v46i6.302519Ключові слова:
магнітне поле Землі, конвекція у ядрі, глобальна астеносфераАнотація
Аналізований у статті блок інформації включає прийняті в даний час уявлення про головне джерело магнітного поля — осьовий диполь, дія якого доповнюється довгим рядом регіональних джерел. Диполь існує завжди (досить довго, щоб можна було ігнорувати вплив процесу його утворення), хоча переміщується в тілі планети та змінює орієнтацію на протилежну. Тривалість періодів збереження полярності довільно змінюється на два порядки. Фізичне обґрунтування цього дивного механізму відсутнє. Передбачається, що йдеться про теплову конвекцію в рідкому ядрі Землі. За рахунок якої енергії відбувається тепломасоперенесення і як із факту його існування випливають перелічені екзотичні властивості джерела магнітного поля — невідомо. Як альтернатива пропонується розглянути конвективні перетікання у глобальній астеносфері, що спричинені впливом активних процесів у тектоносфері. Її обсяг можна порівняти з обсягом зовнішнього (рідкого) ядра. Глобальна астеносфера являє собою шар часткового плавлення під усією поверхнею Землі на глибинах близько 800―1100 км. Він виявлений під час аналізу теплової історії планети. Джерелами енергії можуть бути радіоактивний розпад і поліморфні перетворення речовини. У межах глобальної астеносфери може розміщуватися кілька конвективних осередків, суперпозиція їхніх ефектів, ймовірно, формує головну частину магнітного поля Землі. Наявні в літературі попередні спільні розв’язання електромагнітних і гідродинамічних задач (отримані для зовнішнього ядра) свідчать, на думку автора, про те, що проблема заслуговує на більш предметне вивчення.
Посилання
Bauer, L. (1920). On vertical electrical currents and relation between Terrestrial magnetism and atmospheric electricity. Terrestrial Magnetism and Atmospheric Electricity,
(4), 145―162. https://doi.org/10.1029/TE025i 004p00145.
Clark, S. (Ed.). (1969). Handbook of physical constants of rocks. Moscow: Mir, 543 p. (in Russian).
Dietz, R. (1961). Continent and ocean basin evolution by spreading of the sea floor. Nature, 190(4779), 854―857. https://doi.org/10.1038/ 190854a0.
Gordienko, V.V. (1998). Deep processes in the Earth’s tectonosphere. Kyiv: Published by the Institute of Geophysics of the National Academy of Sciences of Ukraine, 85 p. (in Russian).
Gordienko, V. (2020). From hypothesis to geological theory. NCGT Journal, 3, 217―230.
Gordienko, V.V. (2017). Thermal processes, geodynamics, deposits. Retrieved from https://d4d10b6a-c83d-45d7-b6dc-b2c3ccafe1ce.filesusr.com/ugd/6d9890_c2445800a51b49adb03b8f949f3d6abb.pdf.
Gordin, V.M. (2007). Selected writings and reminiscences. Moscow: Publ. House of the Institute of Physics of the Earth of the Russian Academy of Sciences, 138 p.(in Russian).
Gurary, G.Z. (1988). Geomagnetic field during reversals in the Late Cenozoic. Doctor’s thesis. Moscow, 36 p. (in Russian).
Hope, E. (1959). Geotectonics of the Arctic Ocean and the Great Arctic Magnetic Anomaly. Journal of Geophysical Research, 64(4), 407―427. https://doi.org/10.1029/JZ064i004p00407.
Kukal, Z. (1987). Velocity of geological processes. Moscow: Mir, 246 p. (in Russian).
Kuznetsov, V.V. (1998). Drift model of virtual geomagnetic poles at the moment of inversion. In Geophysical methods of studying the Earth’s crust (pp. 84―91). Novosibirsk: Publ. House of the Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (in Russian).
Kuznetsov, V.V. (1990). Physics of the Earth and the Solar System. Novosibirsk: Published by the Institute of Geology and Geophysics AN USSR, 216 p. (in Russian).
Pecherskiy, D.M., & Didenko, A.N. (1995). Paleoasian Ocean: petromagnetic and paleomagnetic information about its lithosphere. Moscow: Publ. House of the Institute of Physics of the Earth of the Russian Academy of Sciences, 296 p. (in Russian).
Rotanova, N.M., Oraevsky, V.R., Semenov, V.Yu. et al. (1994). Regional magnetovariational sounding of the Earth using data from the MAGSAT satellite. Geomagnetism and Aeronomy, (4), 123―129 (in Russian).
Ringwood, A.E. (1981). Structure and petrology of the Earth’s mantle. Moscow: Nedra, 584 p. (in Russian).
Schmidt, A. (1924). Zur Frage der elecrischen Verticalstrime. Zeit. für Geophys., 1, 281―284.
Semakov, N.N. (1996). Global patterns of changes in the Earth’s magnetic moment according to data from magnetic observatories. Geology and Geophysics, 11, 83―87 (in Russian).
Semakov, N.N. (1998). Problems in paleomagnetic terminology. In Geophysical methods for studying the Earth’s crust (pp. 98―101). Novosibirsk: Publ. House of the Siberian Branch of the Russian Academy of Sciences (in Russian).
Semenov, V.Yu. (1990). Some results of the deep MVZ in the Euro-Asian region. Geophysical Journal, 12(3), 21―26 (in Russian).
Sergienko, E.S., & Shashkanov, V.A. (1999).
Paleointensity of the geomagnetic field during the Cenozoic inversions. Physics of the Earth, (6), 66―75 (in Russian).
Soloviev, S.V. (2015). Modeling of unsteady heat transfer in the spherical layer of the Earth. News of the Irkutsk State University. Earth Sciences, 11,106―116 (in Russian).
Storetvedt, K. (1997). Our evolving planet: Earth history in new perspective. Bergen: Alma Mater, 456 p.
Storetvedt, K. (2010). World magnetic anomaly map and global tectonics. NCGT Newsletter, 57, 27―53.
Tamm, I.E. (1966). Fundamentals of the theory of electricity. Moscow: Nauka, 624 p.(in Russian).
Yanovskiy, B.M. (1964). Terrestrial magnetism. Vol. I. Leningrad: Nedra, 446 p. (in Russian).
Zavoisky, V.M. (1999). Magnetic anisotropy of rocks and its use for solving structural problems. Doctor’s thesis, 34 p. (in Ukrainian).
Zharkov, V.N. (1983). Interior structure of the Earth and planets. Moscow: Nauka, 416 p. (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Vadim Gordienko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
1. Автори зберігають за собою авторські права на роботу і передають журналу право першої публікації разом з роботою, одночасно ліцензуючи її на умовах Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати дану роботу з обов'язковим зазначенням авторства даної роботи і посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі .
2. Автори зберігають право укладати окремі, додаткові контрактні угоди на не ексклюзивне поширення версії роботи, опублікованої цим журналом (наприклад, розмістити її в університетському сховищі або опублікувати її в книзі), з посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється розміщувати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в університетському сховище або на їх персональному веб-сайті) до і під час процесу розгляду її даними журналом, так як це може привести до продуктивної обговоренню, а також до більшої кількості посилань на дану опубліковану роботу (Дивись The Effect of Open Access).
